Дампстердайвінг – для когось незрозуміле, для когось табуйоване заняття. Але що стоїть за цим пошуком у контейнерах для сміття? Чи це лише про матеріальну вигоду, чи є щось більше? Ми поговорили з людиною, яка називає себе Шерлоком, щоб дізнатися про його досвід, мотивацію та несподівані знахідки, які змінюють погляд на речі.
Інтерв’юер: Привіт, Шерлоку! Дякую, що погодилися на розмову про дампстердайвінг. Тема, погодьтеся, незвична. Розкажіть, як ви взагалі дізналися про це заняття і що вас спонукало спробувати?
Шерлок: Привіт! Вперше я побачив дампстердайвінг на YouTube-каналах. Дивився відео, як люди знаходять цікаві, старовинні, вінтажні, корисні речі. Подумав: “А чому б і собі не спробувати?” Це було таке бажання на рівні ідеї. А потім, якось ідучи повз смітник, побачив іграшку, яка мені дуже сподобалася. Вона була гарна, і мені просто захотілося її забрати – чи то для інтер’єру, чи то, можливо, продати. Це був перший реальний крок.
Інтерв’юер: Тобто, спочатку була ідея ззовні, а потім – імпульс від конкретної знахідки. Що саме в тих відео на YouTube вас найбільше зачепило? І що ви відчули, коли побачили ту іграшку біля смітника?
Шерлок: З відео мене найбільше вразило, як люди можуть викидати такі цінні, раритетні речі. Навіть ті, на яких можна заробити. Але головне – це врятувати їх від переробки, від звалища, тому що вони ще можуть служити людям не один рік. Так само і з тією іграшкою. Вона вже була на смітнику, і, знайшовши її, я її врятував. Мені було цікаво дати їй друге життя, продовжити термін її використання. І, звісно, потім віддати її людям, які її потребували, які не могли собі таку дозволити або такі вже не випускали. Для них це була б дуже корисна і цікава річ.
Інтерв’юер: Виходить, ключова мотивація – це не пошук “скарбів” заради себе, а саме “порятунок” речей та надання їм другого шансу?
Шерлок: Саме так. Знаходячи речі, я частково відчуваю обурення – як можна викидати те, що може приносити користь не один сезон? З іншого боку, мені цікаво рятувати ці речі, знаходити їх. Багато з них мають не просто фінансовий інтерес, а й історичний аспект. Вони мають дуже цікаві історії. Навіть коли знаходиш старовинну гільзу чи монету, ти розумієш: десь 200 років тому вона була в руках у людини, яка могла за неї придбати буханку хліба чи щось корисне.
Інтерв’юер: Ви бачите в речах не тільки матеріальну цінність, а й історію. Це змінює сприйняття. А як ви справляєтеся з тим обуренням, коли бачите, що викидають хороші речі?
Шерлок: Це обурення минає. На зміну йому приходить відчуття задоволення, що я зміг врятувати цю річ, продовжив її життя.
Інтерв’юер: Чи були у вас якісь особливо зворушливі або дивовижні знахідки?
Шерлок: Так, були дуже емоційні знахідки. Наприклад, хтось залишив біля бака пакетик, в якому була червона ікра і до неї прикріплені гроші. Це мене навіть розчулило – турбота про бідних людей. А ще дуже цікаво було знайти корпус від німецької гранати часів Другої світової війни. Невідомо, як і чому вона опинилася на сучасному смітнику через майже 80 років. Залишається тільки здогадуватися, хто її тримав у руках – можливо, німецький офіцер.
Інтерв’юер: Знахідка з ікрою та грошима – це дійсно зворушливий прояв людяності. А корпус гранати – це ж дотик до історії. Чи приділяєте ви увагу безпеці під час дампстердайвінгу? Як дієте, якщо знаходите щось потенційно небезпечне?
Шерлок: Знахідка з ікрою викликала в мене відчуття вдячності до тієї людини, яка залишила це для тих, хто потребує, щоб, можливо, трохи прикрасити життя, додати радості тим, хто не може собі цього дозволити. Щодо корпусу гранати, я маю певні знання, які дозволяють мені визначити, що є небезпечним. В принципі, мені траплялися речі, які є небезпечними, якщо їх використовувати неправильно – наприклад, наркотичні речовини в капсулах. Я розумію, що якби це знайшла наркозалежна людина, це могло б стати для неї горем, чергова доза наблизила б її до смерті. Я знищую такі речі. Якщо ж мені трапиться щось справді небезпечне, наприклад, справжня граната, я б, звісно, викликав поліцію або відповідні органи, щоб вони її знешкодили.
Інтерв’юер: Знищення шкідливих речовин – це дуже серйозно. Які почуття виникають, коли ви знаходите щось подібне і усвідомлюєте потенційну шкоду? Це відчуття відповідальності?
Шерлок: Я, мабуть, отримую від цього задоволення. Це нескладний вибір, тому що я знаю: те, що я знищив, могло завдати шкоди людині або навіть вбити її. Своїм ділом, тим, що я знищив цю небезпечну речовину, я розумію, що, можливо, комусь врятував життя. Це доволі приємно. Такі речі, які ставлять переді мною складний вибір, трапляються нечасто. Але іноді знаходиш ікони або хрестики. Я не забобонний, але стараюся такі речі врятувати і дати їм інше життя. Наприклад, якщо знайшов срібло, можна переплавити і зробити цікаву обручку – і це вже буде зовсім інша річ.
Інтерв’юер: А як люди навколо реагують, коли бачать вас біля смітників?
Шерлок: Не засуджують. Є багато хто підтримує. Коли розповідаю про свою роботу, люди ставляться до цього навіть схвально, бажають успіхів. Просто попереджають, що треба бути обережним, мати засоби безпеки, щоб це не вплинуло на якість мого життя.
Інтерв’юер: Приємно чути про позитивну реакцію. А чому рятуєте ікони чи хрестики, якщо не забобонні? Це повага до праці, історії?
Шерлок: По-перше, це історія якоїсь людини. По-друге, це інколи витвори мистецтва. Розумієш, що людина могла малювати не один день, вкладати туди душу, серце, знання та емоції. Не хотілося б, щоб ця праця просто згнила на звалищі.
Інтерв’юер: Цікаво, що війна опосередковано привела вас до цього заняття. Раніше ви пекли торти. Як ці два види діяльності – створення нового (торти) і порятунок старого (дампстердайвінг) – відчуваються для вас?
Шерлок: Емоції від випікання тортів і від дампстердайвінгу позитивні в обох випадках. Тортами я дарував радість людям – дитині, батькам, тим, хто отримував цей солодкий подарунок. Це завжди позитивні емоції. Дампстердайвінг також приносить позитивні емоції, тому що врятовані речі я можу комусь віддати і теж принести радість. І отримати для себе задоволення від того, що зміг комусь допомогти, якось прикрасити чиєсь життя.
Інтерв’юер: Це чудове порівняння! І наостанок, що найголовніше ви хотіли б сказати людям про дампстердайвінг, особливо тим, хто має упередження?
Шерлок: Хочеться побажати, щоб люди зрозуміли, що дампстердайвінг дозволяє врятувати велику кількість речей, які ще можуть служити людям. А також допомогти багатьом нужденним. Ми підбираємо те, що викидають більш заможні або ті, кому речі не потрібні, і віддаємо те, що потрібно бідним. Ми – Робін Гуди.
Інтерв’юер: “Ми – Робін Гуди” – це сильний меседж! Дякую вам за цю щиру та глибоку розмову, Шерлоку. Ваша історія змушує подивитися на дампстердайвінг та на наше ставлення до речей під зовсім іншим кутом.
Розмовляв “Інтерв’юер”
Підкаст за мотивами інтерв’ю:
