Відстрочка при особистому прибутті до ТЦК

Рішення суду.

===========

Коротко суть справи:

Основні тези судового рішення:

1. Суть справи: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військкомату) щодо ненадання йому відстрочки від військової служби під час мобілізації. Позивач стверджував, що має право на відстрочку, оскільки його батько є інвалідом 2 групи.

2. Позиція відповідача: Відповідач (військкомат) заперечував позов, вказуючи на те, що позивач не надав необхідних документів для оформлення відстрочки та не з’явився особисто для вирішення цього питання.

3. Висновок суду: Суд відмовив у задоволенні позову, визнавши його безпідставним. Суд зазначив, що позивач не дотримувався встановленого порядку звернення щодо отримання відстрочки, зокрема, не з’явився особисто до військкомату та не надав необхідних документів.

4. Правова основа: Суд посилався на Конституцію України, закони України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, “Про оборону України”, а також Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

5. Можливість оскарження: Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його складання.

===========

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 

26 червня 2024 року № 520/6005/24

 

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді ЗаічкоО.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, –

 

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

– визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо не прийнятті рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за результатами розгляду його заяви;

– зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким надати прийняти рішення яким надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за результатами розгляду його заяви.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що на його звернення у період з 01.11.2023 по 01.12.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно надання йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з тим, що він має батька який е інвалідом 2 групи, відповідачем не надано відповіді та не прийнято рішення щодо його звернення. Вважаючи свої права порушеними звернувся до суду.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.

Відповідач надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідно до абз. 9 п. 11 Положення РТЦК та СП оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік, Установлений порядок оформлення відстрочки від призову під час мобілізації передбачений Постановою від 27.01.2023 № 76. Інших встановлених форм відстрочки законом не передбачено. Відповідач зауважує, що від позивача не надходило документів, які підтвердили його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. До ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач особисто не з`являвся та документів не надавав, а надійшов адвокатський запит від 07.12.2023, з додатками (ордер, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія договору про надання правничої допомоги, копія додаткової угоди). На цей запит адвокату було повідомлено, що ОСОБА_1 необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 (де перебуває на військовому обліку) та надати встановленого зразку заяву та оригінали документів, які надають право на підтверджують підстави надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації). Враховуючи вищезазначене, просить у задоволені позову відмовити.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що копією свідоцтва про народження запис № 298 від 10.01.1980, серія НОМЕР_3 , підтверджується що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 має батько ОСОБА_2 , та мати ОСОБА_3 .

Довідкою про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 в Єдиному Державному демографічному реєстрі , значиться місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Довідкою МСЕК серія 12 ААБ № 276210 підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлено 2 групу інвалідності по загальному захворюванню безтермінове.

З наданої копії посвідченням серії НОМЕР_4 від 07.05.2020 вбачається, що ОСОБА_2 , 1951 року народження, є особою з інвалідністю 2 групи (довічно).

У позовній заяви позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 на його звернення у період з 01.11.2023 по 01.12.2023, стосовно надання йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з тим, що він має батька який е інвалідом 2 групи, відповідачем не надав відповіді та не прийняв рішення щодо його звернення.

Із долученого до матеріалів листа ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.12.2023 № 8377, який наданий на адвокатський запит повідомлено, що для вирішення порушеного питання ОСОБА_1 необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою звірення власних персональних та облікових даних з даними ТРЦК та СП, та подати встановленого зразку заяву, додавши оригінали документів, які підтверджують підстави надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII) визначено, що мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.Абзацом 5 статті 1 Закону № 3543-XII визначено, що особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України “Про оборону України” передбачено, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до ч. 3, 5 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України – за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України – за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

 

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України – Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України – відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно із положеннями абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі – Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п. 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

За змістом п. 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі – збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі – пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до положень п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.

За обставин справи, копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запис № 298 від 10.01.1980, серія НОМЕР_3 , підтверджено що позивач є сином ОСОБА_2 .

Довідкою МСЕК серія 12 ААБ № 276210 підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлено 2 групу інвалідності по загальному захворюванню безтермінове та надано посвідчення серії НОМЕР_4 від 07.05.2020, з якого вбачається, що ОСОБА_2 , 1951року народження, є особою з інвалідністю 2 групи (довічно).

Як слідує з позовної заяви, позивач вважає, що має право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, оскільки має батька з інвалідністю 2 групи, який не має інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону його утримувати, у зв`язку з чим он звертався до відповідача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

У свою чергу, з наявного в матеріалах справи листа ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.12.2023 № 8377, який наданий на адвокатський запит повідомлено, що для вирішення порушеного питання ОСОБА_1 необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою звірення власних персональних та облікових даних з даними ТРЦК та СП, та подати встановленого зразку заяву, додавши оригінали документів, які підтверджують підстави надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві

Отже, до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, з урахуванням чого, готують для розгляду відповідними комісіями матеріали з питань надання відстрочки.

Суд враховує, що виходячи з аналізу нормативно – правових актів якими регулюються спірні правовідносини щодо прийняття/проходження військової служби, військовий облік, військовий обов`язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлено, що особливість ведення військового обліку виражається, серед іншого, в тому, що переважна більшість заходів, які проводяться, стосуються особисто призовника, військовозобов`язаного чи резервіста і не передбачають можливості його участі дистанційно чи через адвоката. Відтак, надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації, можливе тільки за особистою участю військовозобов`язаного, в даному випадку позивача. Іншими словами, проходження публічної служби, а так само призов на службу чи відстрочка не може відбуватись дистанційно.

Надаючи оцінку таким обставинам справи суд дійшов висновку про недотримання позивачем порядку звернення до уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо розгляду питання про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. При цьому, відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій (бездіяльності) не породжує для останнього і права на захист.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16 та від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18.

Слід зазначити, що чинною редакцією абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” відстрочка з підстав, про які вказує позивач, надається також за умови, якщо батько позивача, як особа із числа осіб з інвалідністю, не має інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону його утримувати.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність порушеного права.

Якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи відсутність належної реалізації позивачем права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у передбачений законом спосіб, а саме: шляхом особистого прибуття до уповноваженого суб`єкта владних повноважень з наданням військово-облікового документу та документів, що підтверджують право на відстрочку, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.

 

Керуючись ст.ст. 73 -77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, –

 

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.