Бухгалтерия будущего 0

Оцінка інвестицій

Оцінка інвестицій

Опубліковано в ДК № 44/2011

Продовжуємо цикл статей про управлінський облік для бухгалтера. Попередні статті циклу див. у «ДК» №23/2010, №31/2010 та №43/2010.

Кожне підприємство час від часу стикається з потребою капіталовкладень у нове обладнання, механізми, будівлі й аналогічні довгострокові активи. Характерна особливість капіталовкладень — значні одноразові витрати певних засобів (як правило, коштів), які, як очікується, принесуть прибуток у майбутньому. Тобто переважно вкладається одна значна сума, а вигоди (прибутки) надходять відносно невеликими сумами протягом певного періоду.

Але ж чи справді вигоди (прибутки) надійдуть у майбутньому та покриють ті кошти, які підприємство одноразово витратило? Витрачаємо сьогодні і назавжди, а чи буде прибуток завтра і безповоротно?

Тут підприємство ризикує тим, що вкладені сьогодні кошти можуть не повернутися. У разі неправильно прийнятого рішення щодо капіталовкладень витрачені кошти назавжди залишаться збитками (безповоротними втратами).

Щоб убезпечити себе від таких втрат, усі рішення щодо капіталовкладень бажано прораховувати. Нижче наведемо методи, які для цього застосовуються.

Методи оцінки інвестицій

На практиці найпопулярнішими є чотири методи:

1) облікової норми прибутку (ОНП);

2) періоду окупності (ПО);

3) чистої теперішньої вартості (ЧТВ);

4) внутрішньої норми рентабельності (ВНР).

Кожен з них має своє переваги та недоліки. Для всебічної оцінки інвестицій бажано застосовувати кілька методів одночасно.

Разом з тим зазначимо, що жоден метод або навіть одночасне застосування їх усіх не дає стовідсоткової гарантії повної безпечності чи ефективності здійсненої інвестиції. Адже всі розрахунки побудовані на прогнозних показниках щодо доходів та витрат, які підприємство отримає та здійснить у майбутньому протягом інколи доволі тривалого, у кілька років, періоду. А де гарантії, що прогнози справдяться?

Немає таких гарантій. Тож, вирішуючи долю інвестицій, деякі підприємства взагалі не застосовують жодних методів оцінки, а покладаються на інтуїцію власних керівників.

Ну що ж, це питання кожен вирішує для себе сам.

А тепер розглянемо кожен метод окремо. Але спочатку — про чисті грошові потоки.

Сутність поняття «чисті грошові потоки»

Як відомо, головна мета діяльності будь-якого комерційного підприємства — отримання прибутку. Причому прибутку не віртуального, нарахованого, який відображається у бухобліку, а отриманого живими грошима.

Наприклад, якщо підприємство здійснює інвестицію, воно, як правило, відразу повинно понести значні грошові витрати — капіталовкладення. У бухобліку ці капіталовкладення будуть визнані витратами не відразу після понесення, а поступово — протягом життєвого циклу інвестиційного проекту у розмірі амортизації.

Але ж гроші на капітальні вкладення підприємство витрачає відразу! Тож для аналізу доцільності інвестиції цей факт слід обов’язково враховувати.

Отже, аби пов’язати бухгалтерський прибуток з живими грошима, за допомогою яких він отримується, доходи та витрати від інвестиційного проекту подають у вигляді так званого чистого грошового потоку.

Чистий грошовий потік — це очікуваний прогнозний рух коштів протягом життєвого циклу інвестиційного проекту, що формує доходи та витрати від нього.

Важливе зауваження: сума ПДВ до розрахунку не включається. Тобто всі доходи та витрати беруться без ПДВ.

Приклад 1 Підприємство планує розпочати випуск нового виду продукції. Причому розглядаються два альтернативні інвестиційні проекти.

Перший проект потребує капіталовкладень в обладнання (вартість обладнання, його встановлення, налагодження та запуск) у сумі 100 тис. грн, другий — 150 тис. грн. Це сума інвестиції, яку потрібно здійснити відразу.

Виробництво та продаж продукції за першим проектом здійснюватимуться протягом трьох років. Очікувані прибутки від продажу продукції до вирахування амортизаційних відрахувань придбаного обладнання становитимуть відповідно на кінець першого року після здійснення інвестиції 60 тис. грн, на кінець другого — 70 тис. грн, на кінець третього — 50 тис. грн.

Другий проект розраховано на чотири роки, з очікуваними прибутками на кінець першого року після здійснення інвестиції 90 тис. грн, на кінець другого — 90 тис. грн, на кінець третього — 80 тис. грн, на кінець четвертого — 50 тис. грн.

Після закінчення інвестиційного циклу (на кінець третього року для першого проекту і четвертого року для другого проекту від початку здійснення інвестиції) ліквідаційна вартість обладнання для першого проекту становитиме 10 тис. грндля другого — 20 тис. грн. Це вартість, за якою очікується продати обладнання.

Чистий грошовий потік за умовами прикладу 1 наведемо у таблиці 1.

Таблиця 1

Чистий грошовий потік

Період
Вид доходів та витрат
Сума доходів (витрат), тис. грн
Перший проект
Другий проект
На початок 1-го року Капіталовкладення в обладнання
(100)
(150)
На кінець 1-го року Прибуток без вирахування амортвідрахувань
60
90
На кінець 2-го року Прибуток без вирахування амортвідрахувань
70
90
На кінець 3-го року Прибуток без вирахування амортвідрахувань
50
80
На кінець 4-го року Прибуток без вирахування амортвідрахувань
50
На кінець 3-го року Дохід від продажу обладнання
10
На кінець 4-го року Дохід від продажу обладнання
20

Коли ми наводимо чистий грошовий потік, то робимо кілька припущень, які для оцінки доцільності інвестицій є цілком допустимі.

По-перше, ми наводимо дані на кінець року, хоча фактично доходи та витрати здійснюються протягом року.

По-друге, щоб отримати прибуток, підприємство несе певні грошові витрати (придбаває сировину, сплачує зарплату працівникам, податки тощо), отримує виручку (дохід) від продажу продукції. Виручка мінус витрати і формує прибуток. Однак для розрахунку нам не потрібні розгорнуті дані за доходами та витратами. Досить мати підсумковий показник — отриманий грошовий прибуток.

До речі, амортвідрахування щодо придбаного обладнання з нашого грошового прибутку ми не вираховуємо. Адже цю витратну статтю ми вже показали у витратах на початку таблиці 1.

По-третє, фактично підприємство може нести витрати й отримувати доходи з відстроченням. Однак для аналізу ми припускаємо, що всі грошові витрати здійснюються та грошові доходи отримуються своєчасно та одномоментно — наприкінці кожного року.

Отже, чистий грошовий потік в узагальненому та спрощеному вигляді показує рух коштів (витрачання та надходження) від реалізації інвестиційного проекту. На підставі такої інформації і здійснюється розрахунок доцільності інвестицій. Ми також будемо використовувати дані прикладу 1 (таблиця 1) як початкові дані для розрахунку відповідних показників кожного з методів оцінки інвестицій.

Облікова норма прибутку (ОНП)

Це найпростіший метод оцінки інвестицій. ОНП — це середній обліковий прибуток, який буде отримано від інвестиції, у процентному виразі від середньої суми інвестиції протягом усього життєвого циклу інвестиційного проекту (див. формули 1 — 3). Фактично ОНП показує прибутковість інвестиційного проекту.

(1)
(2)
(3)

Наведемо розрахунки ОНП за даними прикладу 1 у таблиці 2.

Таблиця 2

Розрахунок ОНП

Показник
Перший проект
Другий проект
Значення
Розрахунок
Значення
Розрахунок
Середній щорічний прибуток (до вирахування амортвідрахувань)
60 тис. грн
[(60 + 70 + 50) : 3]
77,5 тис. грн
[(90 + 90 + 80 + 50) : 4]
Щорічні амортизаційні витрати за умови прямолінійної амортизації
30 тис. грн
[(100 – 10) : 3]
32,5 тис. грн
[(150 – 20) : 4]
Середній щорічний прибуток (за вирахуванням амортвідрахувань)
30 тис. грн
(60 – 30)
45 тис. грн
(77,5 – 32,5)
Середня сума інвестиції
55 тис. грн
[(100 + 10) : 2]
85 тис. грн
[(150 + 20) : 2]
ОНП
54,55%
[(30 : 55) х 100%]
52,94%
[(45 : 85) х 100%]

ОНП, який ми розрахували у таблиці 2, показує, що в середньому за рік на кожну гривню інвестиції підприємство отримає прибуток за першим проектом  54,55 копійок, за другим проектом  52,94 копійок.

Чи достатнім є такий рівень прибутку?

Усе залежить від прийнятого на підприємстві допустимого рівня ОНП. Якщо підприємство вважає, що достатнім є рівень ОНП, не нижчий за 50%, а у нас 54,55% для першого проекту та 52,94%  для другого, то рівень прибутку є достатнім для обох проектів.

Підставою для встановлення допустимого рівня ОНП на конкретному підприємстві є дані щодо рівня ОНП за фактично здійсненими підприємством успішними інвестиційними проектами у минулому або здійсненими успішними інвестиційними проектами інших підприємств у тій самій галузі, що і наше підприємство, у суміжних галузях тощо. Наприклад, якщо наше підприємство здійснило у минулому три успішні інвестиційні проекти, ОНП яких становило відповідно 60%, 45%, 52%, воно може зупинитися на усередненій величині допустимого ОНП 50%. Отже, допустимий рівень ОНП є суто суб’єктивною величиною, індивідуальною для кожного підприємства.

Чи слід здійснювати інвестицію?

Оскільки рівень прибутку у нас є достатнім, можна здійснювати інвестицію хоч за першим, хоч за другим проектом.

Який із двох проектів найбільш прийнятний?

За загальним правилом, найбільш прийнятним буде той проект, за яким буде вищий показник ОНП. У нас це перший проект. Хоча відмінність незначна — всього 1,61% (54,55 – 52,94), тож можна сказати, що проекти є майже рівноцінними.

У чому переваги та вади методу ОНП?

Переваги

Метод ОНП доволі простий і зрозумілий. Його доцільно застосовувати на початковому етапі відбору інвестиційних проектів, якщо їх кілька. Ті з них, які мають найменший показник ОНП при однаковому життєвому циклі інвестиційного проекту, вважаються неприйнятними, і від їх подальшого розгляду відмовляються.

Цей метод застосовують також для визначення потенційної прибутковості інвестицій. Якщо показник ОНП проекту, який розглядається, нижчий від допустимого рівня, від проекту відмовляються.

Вади

Однак орієнтуватися тільки на цей показник не слід, адже він має істотні вади.

По-перше, він не враховує вартість грошей, пов’язану з часом. Гроші сьогодні коштують більше, ніж та сама їх сума через рік. I це насамперед пов’язано з інфляцією, ризиком і можливістю альтернативного використання грошей.

Наприклад, якщо інфляція за рік становить 10%, то 1000 грн через рік коштуватимуть теперішні 900 грн. Тобто за 1000 грн через рік можна буде купити товарів на 10% менше.

Під ризиком мається на увазі потенційна можливість втратити певну суму грошей, які ми маємо сьогодні. Наприклад, сьогодні ми маємо 1000 грн, які можемо витратити на придбання акцій іншого підприємства. Але якщо таке підприємство раптом збанкрутує, ми можемо взагалі не отримати свої 1000 грн назад. Ось і виходить, що сьогодні у нас є 1000 грн, а через рік не буде нічого.

Для різних видів вкладень грошей є різна імовірність ризику, яку виражають у відсотках. Якщо, наприклад, ризик втрати грошей становить 5% за рік, то через рік замість своїх 1000 грн підприємство може отримати 950 грн (1000 – 5%).

Якщо ми сьогодні витратимо наші 1000 грн на інвестицію, то позбудемося можливості витратити їх іншим способом. Наприклад, покласти на депозит у банку та отримати наприкінці року як наші 1000 грн, так і нараховані на них відсотки. Якщо відсотки становлять 20%, то, вкладаючи в інвестицію, ми втрачаємо 200 грн (1000 х 20%) можливих відсотків. Можливі відсотки, які ми втрачаємо, і є можливою альтернативою використання грошей.

По-друге, показник ОНП виражено у відсотках. А це може спричинити проблеми під час розгляду альтернативних інвестиційних проектів. Адже під час прийняття інвестиційних рішень важливу роль здебільшого відіграє абсолютна сума прибутку, а не її відносна величина (виражена у відсотках).

Наприклад, у нашому прикладі ОНП вищий для першого проекту. Хоча у разі здійснення другого проекту отримаємо більшу суму прибутку — 180 тис. грн (-150 + 90 + 90 + 80 + 50 + 20) проти 90 тис. грн (-100 + 60 + 70 + 50 + 10) першого проекту.

Отже, розглядаємо далі.

Період окупності (ПО)

Період часу, за який відшкодовується початкова інвестиція, становить ПО.

Щодо першого проекту із прикладу 1 бачимо, що за перший рік підприємство окупить 60 тис. грн зі 100 тис. грн, вкладених у проект. Щоб з’ясувати, яка частина другого року потрібна для того, аби покрити решту 40 тис. грн (100 – 60), цю решту (40 тис. грн) слід поділити на грошовий потік за другий рік: 40 : 70 = 0,57.

0,57 року — це приблизно 30 тижнів (0,57 х 52 тижні в році). Тобто щоб окупити перший проект, потрібен один рік і 30 тижнів.

Аналогічно щодо другого проекту — за перший рік окупиться 90 тис. грн зі 150 тис. грн. Решта 60 тис. грн (150 – 90) окупиться протягом другого року. А саме: приблизно за 35 тижнів (60 : 90 х 52).

Очікуваний ПО для другого проекту становить один рік 35 тижнів, що на 5 тижнів (30 – 35) (один місяць) більше, ніж для першого проекту.

Чи достатній такий рівень ПО?

Це залежить від прийнятого на підприємстві максимально допустимого його рівня. Встановлюється рівень ПО з підстав, аналогічних для встановлення рівня ОНП. Наприклад, якщо максимальний рівень ПО  три роки, а у нас — 1 рік і 30 (35) тижнів, то, звісно, що він є достатнім.

Чи слід здійснювати інвестицію?

Оскільки рівень ПО у нас достатній, можна здійснювати інвестицію хоч за першим, хоч за другим проектом.

Який із двох проектів найбільш прийнятний?

Iз двох проектів найбільш прийнятним є той, у якого ПО менший. Адже логіка методу ПО полягає в тому, що проекти, які дозволяють швидко окупати витрати, є економічно привабливішими, ніж ті, де ПО більший. Таким чином, з невеликим розривом у 5 тижнів теоретично більш прийнятним є перший проект. Проте цей розрив є настільки неістотним, що ним можна знехтувати. З погляду практичного застосування за показником ПО обидва проекти є майже рівноцінними.

У чому переваги та вади методу ПО?

Переваги

Перевага методу ПО полягає у його простоті, зрозумілості. У деяких ситуаціях він є просто необхідним. Наприклад, якщо з якихось причин підприємство суворо обмежує максимальний термін ПО, то, незважаючи на інші переваги конкретного інвестиційного проекту, його буде прийнято лише за умови, що ПО проекту не перевищує встановленого граничного розміру ПО. У кожному разі, ПО є одним із показників, на підставі яких приймають рішення щодо доцільності конкретного інвестиційного проекту.

Вади

Головна вада цього методу, як і методу ОНП, у тому, що він не враховує вартість грошей, пов’язану з часом.

Крім того, метод ПО не дозволяє проаналізувати прибутковість конкретного проекту, адже він розглядає виключно період окупності.

Не враховує цей метод також грошові потоки після закінчення періоду окупності.

Тож якщо під час оцінки інвестицій користуватися тільки методом ПО, можна прийняти помилкове інвестиційне рішення.

Чиста теперішня вартість (ЧТВ)

Головна вада наведених вище методів  неврахування вартості грошей, пов’язаної з часом. I це доволі істотна вада. Ці методи не враховують, як ми вже зазначали, інфляцію, інвестиційний ризик та можливі альтернативні варіанти використання грошей. Хоча для коректної оцінки інвестиційного проекту ці фактори обов’язково мають бути враховані. Iнвестор повинен бути впевнений, чи дасть інвестиція прибуток, який би перевищував вартість можливого альтернативного використання грошей, скажімо, у вигляді депозитної процентної ставки (що включає також інфляцію) та премію за ризик.

Метод ЧТВ позбавлений цього недоліку. Він оперує вартістю грошей, пов’язаною з часом (див. формули 4 та 5).

(4)
(5)

У формулі 5 «ставка дисконту» — це очікувана інвестиційна ставка у вигляді десяткового дробу (а не у процентному відношенні), яка враховує фактор часу, тобто вплив інфляції, інвестиційного ризику, та можливі альтернативні варіанти використання грошей.

Визначення ставки дисконту — найскладніший момент у розрахунку ЧТВ. Причому для кожного підприємства є своя дисконтна ставка. Розрахунок ставки дисконту — не лише наука, а й мистецтво, бо розрахунок пов’язаний з багатьма припущеннями. На підприємствах ставку дисконту розраховують фінансисти, якщо вони є у штаті. За відсутності таких ставку дисконту доведеться розраховувати бухгалтеру (або можна звернутися до спеціалізованих підприємств, фахівців).

Для розрахунку ставки дисконту застосовують різні методи. Найпростіший із них, — коли для ставки дисконту береться ставка відсотка за кредитами, які може отримати таке підприємство на певний період. Наприклад, якщо життєвий цикл інвестиційного проекту — три роки, то і для ставки дисконту береться ставка відсотка за трирічним кредитом для цього підприємства.

Щоправда, ставка дисконту, визначена таким способом, є доволі приблизною. Наприклад, із двох проектів один може бути ризикованішим, тож для визначення ЧТВ для більш ризикованого проекту потрібно брати вищу ставку дисконту, ніж для менш ризикованого. Те саме стосується тривалості проекту. Триваліший проект є більш ризикованим, аніж менш тривалий. З цією метою стандартну ставку відсотка за кредитами потрібно коригувати з огляду на ризик.

У формулі 5 «n» — це останній рік життєвого циклу інвестиційного проекту. Тобто у формулі 5 підсумовується продисконтований прибуток за кожен рік інвестиційного періоду.

Отже, розмір ЧТВ показує, на скільки прибуток від проекту (скоригований на фактор часу) перевищує вартість інвестицій.

Якщо теперішня вартість прибутку без вирахування амортвідрахувань вища за вартість інвестиції, тобто визначена за формулою 4 ЧТВ має додатне значення або хоча б дорівнює нулю, проект варто реалізовувати. Якщо ж ЧТВ має від’ємне значення, проект слід відхилити, бо від його реалізації інвестор отримає збиток.

Iз двох проектів за показником ЧТВ найбільш прийнятним є той, у якого цей показник вищий.

У таблиці 3 за даними прикладу 1 наведемо розрахунок теперішньої вартості прибутку до вирахування амортизації. Для ставки дисконту візьмемо ставку відсотка за кредитами для 1-го варіанта — 25%, для 2-го — 28%.

Таблиця 3

Розрахунок теперішньої вартості прибутку до вирахування амортизації

Період
Перший проект
Другий проект
Чистий грошовий потік прибутку
Розрахунок
Чистий грошовий потік прибутку
Розрахунок
Без дисконтування
Продисконтований
Без дисконтування
Продисконтований
На кінець 1-го року
60
48
[60 : (1+ 0,25)1]
90
70,3
[90 : (1+ 0,28)1]
На кінець 2-го року
70
44,8
[70 : (1+ 0,25)2]
90
54,9
[90 : (1+ 0,28)2]
На кінець 3-го року
50
25,6
[50 : (1+ 0,25)3]
80
38,1
[80 : (1+ 0,28)3]
На кінець 4-го року
50
18,6
[50 : (1+ 0,28)4]
Усього
180 (60 + 70 + 50)
118,4
(48 + 44,8 + 25,6)
310 (90 + 90 + 80 + 50)
181,9
(70,3 + 54,9 + 38,1 + 18,6)

Отже, ЧТВ для першого проекту становитиме 18,4 тис. грн (118,4 – 100), для другого — 31,9 тис. грн (181,9 – 150).

Чи достатнім є такий рівень ЧТВ?

Так, достатнім як для першого, так і для другого проекту. Адже він має додатне значення.

Чи слід здійснювати інвестицію?

Оскільки рівень ЧТВ у нас є додатним, можна здійснювати інвестицію хоч за першим, хоч за другим проектом.

Який із двох проектів є прийнятнішим?

ЧТВ другого проекту у нас є вищою. Тож за показником ЧТВ найбільш прийнятним є другий проект.

У чому переваги та вади методу ЧТВ?

Переваги

Про основну перевагу методу йшлося вище — він враховує вартість грошей, пов’язану з часом. Цей метод цінний також тим, що адекватно оцінює всі грошові потоки протягом інвестиційного періоду, незалежно від часу, коли вони виникають.

Вади

Попри те, що метод ЧТВ має значну перевагу перед наведеними вище методами, оскільки враховує вартість грошей, пов’язану з часом, він водночас має також істотний недолік. I полягає він насамперед у неможливості встановити більш-менш точну ставку дисконту. Адже ніхто не може передбачити, які ставки інфляції, ризику, можливі альтернативні варіанти використання грошей будуть у наступні роки. Та й оцінка майбутніх грошових потоків також має прогнозний характер.

Але, незважаючи на ці недоліки, порівняно з іншими методами метод ЧТВ є найкращим для оцінки доцільності інвестицій.

Внутрішня норма рентабельності (ВНР)

ВНР — це ставка дисконту, за якою ЧТВ дорівнює нулю. Iншими словами, це ставка дисконту, за якою теперішня вартість прибутку без вирахування амортвідрахувань дорівнює вартості інвестиції. Фактично ВНР відображає прибутковість конкретного проекту.

Тож, якщо оцінюються кілька проектів, найкращим є той, у якого показник ВНР вищий. Адже прибутковість такого проекту є вищою, ніж інших.

Якщо оцінюється один проект, показник ВНР показує міру його прибутковості. Тому потрібно порівняти цей показник із граничним рівнем ВНР, встановленим на підприємстві. Граничний рівень ВНР встановлюється аналогічно до встановлення допустимого рівня ОНП.

Є певні труднощі у розрахунку ВНР, адже її не розраховують безпосередньо. Фактично ВНР розраховують опосередковано методом проб та помилок у такому порядку.

Насамперед береться довільна ставка дисконту (що є відправною точкою для встановлення ВНР) і розраховується ЧТВ проекту. Якщо показник ЧТВ було розраховано раніше, то за відправну точку для встановлення ВНР беремо ставку дисконту, яка застосовувалася для розрахунку такого ЧТВ.

Якщо ЧТВ, розрахована з використанням такої ставки дисконту, є додатною величиною (більше нуля), беремо наступне значення ставки дисконту, яке є більшим за перше значення. Якщо ЧТВ від’ємне, беремо наступне значення ставки дисконту, яке є меншим за перше значення. I знову розраховуємо показник ЧТВ.

Так, послідовно підставляючи різні значення ставки дисконту, добиваємося результату, коли ЧТВ дорівнює нулю. Або, що є тим самим, теперішня вартість прибутку без вирахування амортвідрахувань дорівнює вартості інвестиції. Ставка дисконту, за якої ЧТВ дорівнює нулю, і буде нашим показником ВНР.

Застосовуючи цей метод, до таблиці 3 замість ставки 25% (для першого проекту) та ставки 28% (для другого проекту) внесемо більші ставки відсотку, щоб добитися величини ЧТВ 0 грн.

Підставляючи різні значення, бачимо: якщо для першого проекту застосувати ставку дисконту 36%, теперішня вартість прибутку без вирахування амортвідрахувань становитиме 101,8 тис. грн і, враховуючи округлення, майже дорівнюватиме вартості інвестиції 100 тис. грн. Для другого проекту ці значення будуть відповідно 41% та 150,3 тис. грн (вартість інвестиції — 150 тис. грн).

Отже, для першого проекту ВНР дорівнює 36%, для другого — 41%.

Чи достатнім є такий рівень ВНР?

Це залежить від прийнятого на підприємстві граничного рівня ВНР. Якщо він становить, наприклад, 15%, то рівень ВНР, розрахований за даними нашого прикладу, є достатнім. Адже як для першого, так і для другого проекту він перевищує граничний.

Чи слід здійснювати інвестицію?

Оскільки рівень ВНР у нас перевищує граничний, можна здійснювати інвестицію хоч за першим, хоч за другим проектом.

Який із двох проектів є найбільш прийнятним?

ВНР другого проекту є вищою (вищою є його прибутковість). Тож за показником ВНР найбільш прийнятним є другий проект.

У чому переваги та вади методу ЧТВ?

Переваги

Головна перевага цього методу, як і методу ЧТВ, у тому, що він враховує вартість грошей, пов’язану з часом. Крім того, він доволі наочно і зрозуміло, через відносний показник (відсотки) показує, який проект є вигіднішим.

Вади

Основна вада методу ЧТВ — він не враховує абсолютну величину прибутковості кожного проекту. Наприклад, згідно з методом ЧТВ показник 40% є прийнятнішим за показник 30%. Але ж тут не враховується вартість інвестиції цих двох проектів. Скажімо, якщо вартість інвестиції першого проекту — 100 тис. грн, інвестор отримає 40 тис. грн (100 х 40%) прибутку. Якщо при цьому вартість інвестиції другого проекту — 150 тис. грн, інвестор отримає 45 тис. грн (150 х 30%) прибутку. Отже, абсолютна прибутковість другого проекту виявилася вищою.

Щоправда, здебільшого порівнюють інвестиційні проекти однакового розміру. У такому разі зазначеного недоліку не буде.

З’ясовуємо доцільність інвестицій

Отже, підприємство розрахувало всі можливі показники доцільності інвестицій. За загальним правилом, якщо вони перевищують встановлену граничну величину, інвестицію доцільно здійснювати. При порівнянні кількох інвестиційних проектів доцільнішим буде той, показники якого вищі (нижчі для ПО).

За даними нашого прикладу, всі показники обох проектів вищі за встановлену граничну величину. Тому доцільно застосовувати як перший, так і другий проект. Разом з тим показники ЧТВ, ВНР другого проекту вищі, а за показниками ОНП та ПО другий лише незначною мірою поступається першому. Тому найбільш прийнятним буде другий проект.

Але тут є два «але».

По-перше, у разі порівняння кількох інвестиційних проектів бажано, щоб їхній розмір був приблизно однаковим. Iнакше вони будуть не зовсім порівнюваними.

За даними нашого прикладу, розмір інвестиції першого проекту — 100 тис. грн, а другого — 150 тис. грн. Розмір другої інвестиції у півтора разу більший за розмір першої. Здається, що вони є непорівнюваними. Однак тут слід з’ясувати джерело фінансування — звідки візьмуться гроші для інвестиції і на що будуть витрачені, якщо від інвестиції відмовляться? Куди подінуть 50 тис. грн (150 – 100), якщо оберуть перший проект?

Припустімо, у підприємства на рахунку є тимчасово вільні кошти 150 тис. грн, і воно вирішило в межах цих коштів здійснити інвестицію. Якщо підприємство вибере перший проект, то 50 тис. грн будуть використані на поточну діяльність. Тобто ці 50 тис. грн фактично «розчиняться» у поточній діяльності, вони не застосовуватимуться в діяльності інвестиційній. У такому разі наші проекти будуть цілком порівнюваними.

Iнша річ, якщо підприємство вибере перший проект, а 50 тис. грн спрямує на фінансування третього інвестиційного проекту, який тут навіть не розглядався та не оцінювався. Наприклад, ці 50 тис. грн буде покладено на депозит.

У такому разі розрахунки слід робити інакше. Дані за доходами та витратами першого та третього проекту слід об’єднати та розглядати їх як один окремий проект. Для цього окремого проекту розрахувати інвестиційні показники.

Потім показники такого окремого проекту порівнюються з показниками другого проекту і вибирається кращий варіант.

По-друге, не всі фактори, що беруться до уваги під час оцінки доцільності інвестицій, можна оцінити кількісно. Наприклад, інвестиція у дитячий майданчик навряд чи матиме додатні інвестиційні показники ОНП, ЧТВ тощо. Однак така інвестиція може сформувати позитивний імідж підприємства й опосередковано вплинути на його прибутковість.

Тож приймати інвестиційні рішення потрібно з огляду на різні фактори, включаючи й інтуїцію, серед яких наші інвестиційні показники можуть відігравати далеко не першу роль.

Що як керівник нашого підприємства інтуїтивно відчуває більшу перспективність першого проекту? Тоді, незважаючи на кращі інвестиційні показники другого проекту, до виконання може бути прийнято перший проект.

I то правда. Iнтуїція — також метод, тільки погано досліджений та вивчений.

Олександр ЗОЛОТУХІН

*** 

Додатковий матеріал: 

НЮАНСЫ ОЦЕНКИ ИНВЕСТИЦИОННЫХ ПРОЕКТОВ

 



Поделиться:
1+
Александр Золотухин

Александр Золотухин

Организатор Дисскуссионного Клуба Полтава, консультант по вопросам бухгалтерского учёта и налогообложения

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *