совершенный нормативный документ
Бухгалтерия будущего, Концепции 0

ЧОМУ НЕМОЖЛИВО СТВОРИТИ ДОСКОНАЛИЙ НОРМАТИВНИЙ ДОКУМЕНТ?

Будь-яка особа, яка намагається з’ясувати, як це воно жити «по писаному», перш за все знайомиться з текстом Закону (тут ми під законом розуміємо писані правила — всі нормативно-правові акти, чинні на території будь-якої юрисдикції). Вчитується, заглиблюється у деталі, намагається зрозуміти. Причому слід зазначити, що всі нормативні акти існують не відокремлено один від одного, а у взаємозв‘язку, і так, у комплексі, формують так зване нормативно-правове поле.

Отже, знайомлячись з текстом якогось нормативного акта особа натикається на відсилку до іншого і т. д. Або ж натикається на поняття чи термін, яке цим актом не роз’яснюється і доводиться шукати його в інших актах.

Припустимо, ви знайшли це поняття в іншому акті. Але в самому понятті натрапили на ще одне поняття, яке також слід з’ясувати — і так по колу. А там ще одне і ще одне…. Начебто, як витягуєш чергову матрьошку. Зрештою, розумієш, що матрьошкам не буде кінця.

Вкінець заплутавшись, зневірившись, вигукуєш: «Ну який дурник створював такі недолугі, недосконалі нормативні документи! За ними ж неможливо жити, неможливо працювати!»

Емоції зрозумілі, на те вони і емоції. Щоправда, достатніх підстав вважати будь-які нормативні документи недолугими немає. Виключення можна зробити хіба що в тому випадку, коли законопроект з самого початку писали у нетверезому вигляді на лівій колінці; і таке буває — людський фактор!

Ми вважаємо так: створити ідеальний нормативний документ неможливо в принципі. Недосконалими є всі нормативні документи у всіх на світі країнах! У всьому світі! Будь-який документ буде містити колізії, абсурди та парадокси. Розробити досконалий нормативний документ — це все рівно, що створити вічний двигун. Останній, нагадаємо, створити неможливо внаслідок дії закону збереження енергії. А останній — колись може виявитися — також лише теорія.

Підтвердимо свої думки доводами. 

Циклічний характер суперечок

Як колись писав Володя Ленін: «Бувають люди, яким «хочеться заперечити», а що, як, чому, навіщо, це їм не дано». Від себе додам, що таких сперечальників навколо — більшість.

Чи спостерігали ви за такими? Якщо так, то помітили, що їхні взаємні критичні зауваження мають так званий циклічний характер.

Циклічний характер — це коли будь-яке слово чи вислів бесіди сприймається критично. Наголошу ще раз — слово, а не зміст всієї бесіди. Їм просто необхідно до чогось причепитися. І не важливо, чи підтримують вони вашу позицію, чи ні. Для них є цінною сама по собі можливість почати суперечку.

Наприклад, візьмемо будь-яку довільну фразу, припустимо: «море хвилюється зранку».

Тепер до кожного слова ми підбираємо критичне зауваження. Будь-що, що спадає на думку і не важливо, чи має воно якийсь суттєвий зміст. Наприклад:

  • «море» – а чому не гори?
  • «хвилюється» – ви ще скажіть що воно дихає, так, може, в нього й серце є, легені?
  • «зранку» – а вдень чи звечора воно не може хвилюватися?

Почнеш давати пояснення на кожне зауваження, в поясненні також будеш використовувати слова. Припустимо, що в кожному поясненні на зауваження буде три слова. Отже, всього на всі зауваження буде пояснень на дев’ять слів, до кожного з яких можна банально придратись. Ілюстрацію нескінченного циклічного характеру суперечок можна продемонструвати на схемі 1.

совершенный нормативный документ

Звісно, що давати пояснення тут немає сенсу. Фактично  можна розвивати «дискусію» до кінця віків.

Циклічні зауваження — це типовий прийом, який застосовується досить часто. В тому числі при обговоренні, з’ясуванні змісту нормативних документів. Так от, з точки зору таких зауважень, будь-який нормативний документ виглядатиме таким собі недолугим монстром. В ньому знайдуть масу недоліків, неузгодженостей. Але ж переважно саме під таким кутом зору нормативні документи і розглядають. Будь-хто, починаючи мову про такий документ, перш за все починає розказувати, який документ поганий, недосконалий, і наводить конкретні приклади.

Здається очевидним, що подібний підхід є некоректним і непродуктивним, неконструктивним та шкідливим. Адже головна його мета — зруйнувати той об’єкт, на який він направлений. В нашому випадку — зруйнувати нормативний документ. ЗРУЙНУВАТИ, а не  ЗРОЗУМІТИ!

Правда подібним методом не пізнається.

До речі, сказане вище про циклічні зауваження — це фактично наочна ілюстрація другої теореми Гьоделя про неповноту. З якої і випливає твердження про неможливість створити досконалий Закон. 

Семантика

Є така позиція: світ, який нас, людей, оточує, існує незалежно від нас. Він є те, що називається об’єктивним.

Існування цього світу дається нам через відчуття. Ми бачимо, як світить сонце, чуємо, як співають птахи, відчуваємо аромати квітів, відчуваємо солодкий смак меду, тепло долоней іншої людини.

Але як ми відчуваємо?

Світло сонця або ж спів птахів подразнюють наші рецептори — органи чуття (зору, слуху). Інформація про подразнення передається в центральну нервову систему. Остання аналізує інформацію, що надходить і ідентифікує її (виникають відчуття). Ми відчули, але як передати інформацію про це іншій людині? Адже враженнями завжди хочеться поділитися з ближнім.

В першу чергу словом. Слово — це своєрідна комбінація звукових сигналів, яка і містить інформацію про відчуття. Разом з тим інформація може відображатися жестами, символами (буквами) тощо, або взагалі, їх комбінацією.

Певна множина слів, якими передається інформація про різні аспекти реальності є мовою.

Що ж таке слово і мова?

Слово, мова — це модель реальності, а не, власне, реальність. Це похідні від реальності.

І як і будь-яка модель (навіть найдосконаліша), висловлена думка не може повністю відобразити реальність. Адже модель може навіть перевершити оригінал, а от 100% скопіювати — ні. Слова відображають реальність в обмеженому вигляді стосовно наших відчуттів. І тільки в певних загальних рисах. З іншої сторони, наші відчуття реальності також є обмеженими відносно самої реальності. Адже й органи відчуття недосконалі. Наприклад, людське око здатне сприймати лише обмежений спектр світла — ми не здатні без приладів «бачити» в інфрачервоному або ультрафіолетовому діапазоні. А отже наші відчуття також є моделлю. А якщо детально вивчити знайомий всім фізикам так званий «ефект спостерігача», то взагалі можна з глузду з‘їхати. 

Отже виходить, що слова відображають реальність дуже поверхово і обмежено.

Але ж ми хочемо знати правду — 100% реальність, а не її неповне і недосконале відображення!

Вивчає цю проблему така наука, як мовознавство. Нас в контексті цієї статті цікавить здебільшого семантика – розділ мовознавства, що вивчає значення одиниць мови.

Одним з підрозділів семантики є вивчення лексичного значення слів.

Лексичне значення – співвіднесеність звукової оболонки слова з відповідними предметами чи явищами об’єктивної дійсності. Включає в себе сукупність ознак, притаманних якому-небудь предмету, явищу, дії тощо, які допомагають відрізнити один предмет від іншого.

Наприклад, лексичне значення слова «жираф» можна визначити так: «африканська парнокопитна жуйна тварина з дуже довгою шиєю і довгими ногами». Тобто, у цьому значенні перераховуються ті ознаки, які відрізняють жирафа від інших тварин.

Значення слова — це його зміст і суть. Але проблемою будь-якого слова є те, що його суть не є цілком визначеною. Наприклад, вона може змінюватися залежно від контексту, або взагалі, слово може мати переносне значення чи кілька варіантів тлумачення. Приміром, жирафом можуть назвати людину з довгою шиєю і довгими ногами, або людину, яка повільно думає. Можуть