Іван Степанович Мазепа — видатний державно-політичний і культурний діяч кінця XVII — початку XVIII ст., гетьман України з 1687 по 1709 рік. Він народився 20 березня 1639 року в селі Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області) у родині відомої правобережної української шляхти6.

Освіта та ранні роки

Іван Мазепа отримав ґрунтовну освіту:

• Початкову освіту здобув у школі Київського братства

• Закінчив Києво-Могилянський колегіум (1646-1656)

• Навчався в Єзуїтській колегії у Варшаві

• Протягом 1657-1659 років навчався за кордоном (Німеччина, Італія, Франція, Голландія)26

Завдяки цьому він володів кількома іноземними мовами та мав блискучу європейську освіту.

Службова кар’єра

Перед гетьмануванням Мазепа пройшов такий шлях:

• 1659-1663 роки — служба у польського короля Яна Казимира

• 1668 рік — одруження з Ганною Фридкевич (вдовою білоцерківського полковника)

• 1669-1674 роки — служба у правобережного гетьмана Петра Дорошенка, де обіймав посаду управителя гетьманського двору, а згодом — генерального осавула

• 1674 рік — перехід на службу до лівобережного гетьмана Івана Самойловича

• 1682 рік — обрання на посаду генерального осавула27

Гетьманування

25 липня 1687 року Івана Мазепу обрали гетьманом на військовій раді на річці Коломак. Він став першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів)26.

Період його гетьманування характеризувався:

• Економічним розвитком України-Гетьманщини

• Стабілізацією соціальної ситуації

• Піднесенням церковно-релігійного життя та культури

• Розбудовою оборонних споруд на півдні України

• Об’єднанням Лівобережної та Правобережної України (1704 рік)16

Мазепа приділяв значну увагу культурному розвитку України:

• 1701 рік — надання Києво-Могилянському колегіуму статусу академії

• 1703 рік — будівництво корпусу Києво-Могилянської академії2

Зовнішня політика та останні роки

Іван Мазепа отримав високі відзнаки:

• 1700 рік — нагороджений Орденом св. Апостола Андрія Первозванного

• 1707 рік — нагороджений Орденом Білого Орла

• 1 вересня 1707 року — наділений гідністю князя Св. Римської імперії2

На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700-1721), гетьман Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом XII здійснив спробу вийти з-під протекторату Московської держави і утворити на українських землях незалежну державу6.

Після поразки у Полтавській битві (27 червня 1709 року) Мазепа змушений був тікати в Османську імперію. Він помер у ніч з 21 на 22 вересня 1709 року в селі Варниця поблизу міста Бендери. Похований у монастирі Св. Георгія (Юрія) міста Галац (Румунія)26.

Ім’я Мазепи стало символом визвольних змагань українства. Без “мазепинства” не було б України в її нинішньому статусі європейської держави5.

Суперечливі факти біографії Івана Мазепи

Постать Івана Мазепи є однією з найзагадковіших в українській історії. Дискусія та полеміка щодо оцінки його дій і вчинків триває у науковій та популярній літературі до сьогодні1. Ось перелік найбільш суперечливих фактів його біографії:

Ранні роки та освіта

• Точна дата народження – хоча більшість джерел вказують на 1639 рік, але існують розбіжності щодо конкретної дати

• Обсяг та місця навчання – різні джерела подають відмінну інформацію про його освіту, зокрема щодо навчання у Єзуїтській колегії у Варшаві та закордонних студій1

Служба при польському дворі

• Легенда про прив’язування до коня – виникла внаслідок конфлікту між молодим Мазепою та іншим королівським пажем Яном Пасеком у 1661 році, але історична достовірність цієї історії викликає сумніви4

• Справжні причини залишення служби у польського короля – різні версії щодо обставин його відходу від двору Яна Казимира

Шлях до гетьманства

• Обставини обрання гетьманом – існує легенда про хабар В. Голіцину, яка, за оцінками дослідників, “далека від істини”1

• Сума дарунків Голіцину – у різних документах фігурують різні суми: у «Записці» – 10000 рублів, а у “Росписи вещей…” – 17390 рублів1

Політична діяльність

• Таємні зносини з Польщею (1689-1692) – російський історик О. Брікнер, посилаючись на М. Устрялова, стверджував про такі контакти, але сучасна російська дослідниця Т. Таїрова-Яковлєва вважає це вигадкою5

• “Справа Соломона” – пов’язані з нею анонімні листи та звинувачення у зраді, достовірність яких піддається сумніву5

Перехід на бік шведів

• Час прийняття рішення про розрив з Москвою – деякі історики вважають, що Мазепа планував це ще з початку свого гетьманування, інші – що це було ситуативне рішення5

• Характер виступу 1708 року – М. Грушевський та деякі українські історики називають це “повстанням”, тоді як інші дослідники заперечують таке визначення, вказуючи на відсутність масовості5

• Підготовка до виступу – суперечливі оцінки щодо рівня підготовленості та організованості переходу на бік шведів5

Особисте життя

• Стан здоров’я – Т. Таїрова-Яковлєва стверджує про хворобу на подагру, незважаючи на яку, Мазепа здійснював керівництво Гетьманщиною3

• Обставини смерті та поховання – існують різні версії щодо останніх днів життя гетьмана

Оцінка діяльності Івана Мазепи приречена на історіографічну неодноманітність і політизованість, що робить його постать однією з найбільш дискусійних в українській історії3.

Перехід Гетьмана Мазепи на бік шведів: зрада чи боротьба за незалежність?

Восени 1708 року гетьман Іван Мазепа прийняв доленосне рішення – перейти на бік шведського короля Карла XII у Північній війні (1700-1721), відмовившись від протекторату Московської держави. Ця подія стала однією з найбільш суперечливих в українській історії.

Аргументи на користь трактування як “зради”

• Мазепа порушив присягу на вірність московському царю Петру І, з яким мав тривалі політичні відносини

• Перехід відбувся під час Північної війни, коли Московське царство перебувало у складній військовій ситуації

• Гетьман отримав від Петра І високі відзнаки: Орден св. Апостола Андрія Первозванного (1700 рік) та інші нагороди, що свідчило про високу довіру царя

• Перехід не був підтриманий більшістю козацької старшини та населення Гетьманщини

• Російська православна церква наклала на Мазепу анафему наприкінці 1708 року, що мало значний вплив на сприйняття його вчинку

Аргументи на користь трактування як “боротьби за незалежність”

• Мазепа намагався реалізувати військово-політичний проект, спрямований на вихід з-під протекторату Московської держави та утворення незалежної держави на українських землях

• Згідно з “Коломацькими статтями”, Україні було заборонено міжнародні дипломатичні відносини, що обмежувало її суверенітет

• Гетьман мав численні зв’язки з монаршими дворами Європи, зокрема з династією Веттінів у Польщі, династією Гіреїв у Криму, що свідчить про його європейську орієнтацію

• Ім’я Мазепи стало символом визвольних змагань українства, а “мазепинство” як ідеологія боротьби за державну незалежність і національну свободу бере свій початок саме з цього вчинку гетьмана

• Перехід на бік шведів був спробою змінити геополітичну ситуацію на користь України в умовах посилення централізаторської політики Петра І

Підсумок

Оцінка діяльності Івана Мазепи приречена на історіографічну неодноманітність і політизованість. Його вчинок можна розглядати як у контексті особистої вірності/зради, так і в ширшому контексті державницьких прагнень та геополітичних реалій початку XVIII століття.

Як влучно зазначив Вячеслав Брюховецький: “Програвши Полтавську битву, гетьман Мазепа врешті-решт переміг у глибокому історичному сенсі: без “мазепинства” не було б України в її нинішньому статусі європейської держави”. Хоча на цей шлях знадобилося майже триста років, але перший крок на ньому зробив саме Мазепа.

Сьогодні постать Мазепи залишається символом українського незалежництва та європейського вибору, а дискусії щодо його вчинку триватимуть ще довгий час, оскільки боротьба за інтерпретацію ролі гетьмана неминуче переходить у політичну площину.

Підтримка Мазепи населенням Гетьманщини та козацькою старшиною

Питання підтримки гетьмана Івана Мазепи під час його переходу на бік шведів у 1708 році є одним із найбільш дискусійних в українській історіографії.

Підтримка козацької старшини

Згідно з наявними історичними даними, підтримка Мазепи козацькою старшиною була обмеженою. Коли гетьман звернувся до свого війська із закликом перейти на бік шведів, лише частина старшини підтримала його рішення. Точний відсоток підтримки встановити складно, але за різними оцінками, з Мазепою пішло близько 3000-5000 козаків, що становило приблизно 10-15% від загальної кількості козацького війська.

Серед причин недостатньої підтримки можна виділити:

• Рішучі заходи Петра І, який швидко організував обрання нового гетьмана (Івана Скоропадського)

• Анафема, накладена на Мазепу Російською православною церквою, що мала значний вплив на сприйняття його вчинку

• Тактичні прорахунки самого гетьмана, який не зміг належним чином підготувати ґрунт для масової підтримки

Підтримка населення

Щодо підтримки населення Гетьманщини, то вона була ще меншою. Більшість простого населення залишилася осторонь цих подій або ж підтримала промосковську сторону. Це пояснюється кількома факторами:

• Недостатня поінформованість населення про плани та наміри гетьмана

• Страх перед репресіями з боку московських військ

• Традиційна релігійна спільність з Московією, яка посилювалася церковною анафемою на Мазепу

Варто зазначити, що перехід Мазепи на бік шведів не мав характеру масового повстання, що також свідчить про обмежену підтримку його дій серед широких верств населення.

Історичне значення

Незважаючи на обмежену підтримку, вчинок Мазепи мав величезне історичне значення. Як зазначено в історичних джерелах: “Враження від уроку, який Україна дала Москві пережили століття. Більше ніколи Російська держава не була й не буде певна того, що можна зневажливо ставитися до почуття національної гідності українців”.

Ім’я Мазепи стало символом визвольних змагань українства, а “мазепинство” як ідеологія боротьби за державну незалежність і національну свободу бере свій початок саме з цього вчинку гетьмана, навіть попри те, що він не отримав широкої підтримки серед сучасників.

Основні фактори непідтримки Гетьмана Мазепи населенням і козацтвом

Перехід гетьмана Івана Мазепи на бік шведів у 1708 році не отримав масової підтримки серед населення та козацтва Гетьманщини. Аналіз історичних джерел дозволяє виділити кілька ключових факторів, які зумовили таку ситуацію:

Тактичні прорахунки гетьмана

Одним із головних факторів була недостатня підготовка до переходу на бік шведів. У пошуках результатів згадується про “тактичні прорахунки антиросійської коаліції: шведів, поляків та українців, до певної міри й самого гетьмана”2. Мазепа не зміг належним чином підготувати ґрунт для масової підтримки свого рішення серед населення та козацтва.

Рішучі заходи Петра І

Російський цар діяв швидко й рішуче, що не дало змоги реалізувати задуми Мазепи. Як зазначається в джерелах, “рішучі заходи Петра І не дали змоги реалізувати задуманого”2. Серед таких заходів було:

• Швидке обрання нового гетьмана Івана Скоропадського

• Проведення активної пропагандистської кампанії проти Мазепи

• Жорсткі репресії проти прихильників гетьмана

Церковна анафема

Важливим фактором стала анафема, накладена Російською православною церквою на Мазепу. Це мало значний вплив на сприйняття його вчинку серед релігійного населення України, для якого церковний авторитет був надзвичайно важливим.

Пропагандистська війна

Петро І розгорнув потужну інформаційну кампанію проти Мазепи, яку в історичних джерелах називають “війною маніфестів”, яку “Мазепа програв”3. У своїх грамотах до українського народу цар звинувачував гетьмана в зраді, намаганні віддати Україну під владу Польщі та особистих амбіціях стати “самовластным князем”3.

Недостатня поінформованість населення

Населення України не було належним чином поінформоване про плани та наміри гетьмана. Мазепа тривалий час вів таємні переговори зі шведами та поляками, але не зміг або не встиг донести свої ідеї до широких верств населення.

Страх перед репресіями

Значна частина населення та козацтва не підтримала Мазепу через страх перед репресіями з боку московських військ. Історія вже мала приклади жорстоких розправ над повстанцями, і це стримувало багатьох від підтримки гетьмана.

Традиційна лояльність до Москви

Частина населення та козацької старшини залишалася лояльною до Москви з різних причин: релігійна спільність, економічні зв’язки, особисті вигоди. Як зазначається в джерелах, “з боку Івана Мазепи, попри певні підозри його в таємних зв’язках з закордоном, чи навіть плануванні різних антимосковських акцій, спостерігалась лояльність у ставленні до Москви”2, що могло створити враження про його тривалу вірність царю.

Ці фактори у своїй сукупності призвели до того, що перехід Мазепи на бік шведів не переріс у масовий рух за незалежність України, а залишився обмеженою політичною акцією, яка, проте, мала величезне історичне значення для майбутніх поколінь українців.

Питання про ставлення населення Гетьманщини до Івана Мазепи протягом усього періоду його гетьманства є доволі складним і неоднозначним.

З одного боку, Мазепа мав підтримку серед козацької старшини, яку він активно розбудовував як опору своєї влади. Гетьман “не шкодуючи сил, плекав провідний стан — аристократію, яка вірно мала служити гетьманові й захищати загальноукраїнські інтереси, створював сприятливі умови для зростання її добробуту, здобуття дітьми освіти, навіть у зарубіжних навчальних закладах”3. Він щедро обдаровував старшину землями та привілеями, що забезпечувало йому їхню лояльність.

Однак серед простого населення ставлення до гетьмана було значно складнішим. Як зазначається в джерелах: “Не міг гетьман очікувати підтримки й від міщан. І тут його справі шкодили глибинні соціально-економічні суперечності в українському суспільстві”1. Міщани часто зверталися до царя за захистом від утисків з боку козацької старшини, яку підтримував Мазепа.

Селянство також мало підстави для невдоволення, адже “понад 100 тисяч селян працювало в його маєтностях”5, що свідчить про значну концентрацію багатства в руках гетьмана. Крім того, за правління Мазепи “збідніле козацтво перетворювалося на підданих”, хоча гетьман і намагався “прикладати зусилля для оборони рядового козацтва від надмірного тиску з боку старшини”5.

Варто зазначити, що на початку гетьманування Мазепи населення виявляло невдоволення попереднім гетьманом Самойловичем, особливо через “запроваджену Самойловичем систему здачі в оренду торгівлі горілкою і тютюном”6. Однак Мазепа продовжив цю практику, адже “прибуток від оренди становив необхідну частину державного бюджету”3.

Постать Івана Мазепи залишається однією з найзагадковіших в українській історії. Як влучно зазначено в джерелах: “Гетьмана любили і ненавиділи, поважали і побоювались, цінували і остерігались, прославляли і оббріхували як в часи його кермування, так і пізніше, у наступні десятиліття та століття”4.

Основні досягнення Івана Мазепи

Іван Мазепа — видатний державний діяч, який залишив помітний слід в українській історії. Його досягнення охоплюють різні сфери державного, культурного та релігійного життя України.

Державно-політична діяльність

Іван Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів)2. За цей період він досяг значних успіхів:

• Забезпечив економічний розвиток України-Гетьманщини та стабілізацію соціальної ситуації2

• Завдяки дипломатичному хисту зумів налагодити добрі стосунки як з царівною Софією та князем В. Голіциним, так і з їхнім наступником — царем Петром І2

• Підтримував численні дипломатичні зв’язки з монаршими дворами Європи, зокрема з династією Веттінів у Польщі, династією Гіреїв у Криму, попри заборону міжнародних відносин згідно з “Коломацькими статтями”2

• Для захисту південних кордонів збудував фортеці на півдні України — Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на річці Самарі2

• Захищав інтереси простого козацтва та селянства, що підтверджується універсалами 1691, 1692, 1693, 1701 років, які регулювали питання оподаткування та панщини2

• Сприяв розвитку державної економіки, насамперед промислового виробництва та торгівлі2

Освіта та культура

Мазепа зробив величезний внесок у розвиток української освіти та культури:

• 1701 року надав Києво-Могилянському колегіуму статус академії3

• 1703 року побудував корпус Києво-Могилянської академії3

• Фінансував будівництво приміщень Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму, які згодом були збагачені сучасними на той час бібліотеками та рідкісними рукописами2

• Підтримував видання творів української літератури, зокрема праць Афанасія Зарудного, Дмитра Туптала, Григорія Двоєслова та багатьох інших2

• Сприяв розвитку архітектури та образотворчого мистецтва, що дало підстави науковцям-мистецтвознавцям говорити про появу в Україні унікального стилю наприкінці XVII — на початку XVIII століття — “мазепинського бароко”2

Церковна діяльність

Гетьман Мазепа дбав про православну церкву:

• 1701 року відновив Переяславську єпархію та Трахтемирівський монастир на Правобережній Україні3

• Опікувався православною церквою за межами України, робив щедрі пожертви закордонним православним патріархатам2

• Серед відомих дарунків Мазепи — срібна плащаниця, що зберігається у святилищі Грецької православної церкви Воскресіння (Храм Гробу Господнього) в Єрусалимі2

Цілеспрямована політика Івана Мазепи призвела до загального відродження, що відобразилося не лише в розвитку всіх мистецтв, а й у сфері філософії, богослов’я, суспільних та природничих наук2.