Справа № 756/9794/23
Провадження № 2-о/756/189/24
УКРАЇНА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2024 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді – Ткач М.М.,
за участю секретаря судового засідання – Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Києва у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
УСТАНОВИВ:
Представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Мініч Г.Г. звернувся до Оболонського районного суду міста Києва в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що батьку заявника, ОСОБА_2 виповнилося 69 років, він є особою з інвалідністю ІІ групи. Відтак, батько заявника є непрацездатним відповідно до абз.17 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Батьки заінтересованої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли, отже з огляду на їх смерть вже не є особами, що за законом зобов`язані його утримувати. Дружина заінтересованої особи ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, отже не може надавати батьку заявника матеріальну допомогу, оскільки сама є непрацездатною відповідно до абз.17 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не є особою, що за законом зобов`язана його утримувати. Таким чином, діти заінтересованої особи ОСОБА_2 наразі є єдиними особами, що за законом зобов`язані його утримувати. Старший син заінтересованої особи – ОСОБА_3 постійно проживає в Польщі, в свою чергу заявник постійно проживає в Україні. Інших дітей, крім заявника та ОСОБА_3 у заінтересованої особи немає. Отже, син заінтересованої особи ОСОБА_3 не може його утримувати з огляду на постійне проживання в Польщі. Представник заявника зазначає, що з огляду на вік заінтересованої особи його потреби у лікуванні, догляді, іншій допомозі, тобто в утриманні постійно зростають. При цьому, тривалий час саме заявник добровільно надає утримання батьку, здійснює за ним постійний сторонній догляд, зокрема забезпечує їжею, ліками, належними умовами проживання, в разі потреби забезпечує медичний огляд та невідкладну медичну допомогу. Отже, наразі заявник є єдиною працездатною особою, що зобов`язана відповідно до закону утримувати заінтересовану особу, у зв`язку з чим просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_1 є єдиною особою, яка відповідно до закону зобов`язана утримувати заінтересовану особу – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є необхідним для підтвердження права ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого абз. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 07.08.2023 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.
Постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2024 ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07.08.2023 скасовано та направлено справу для продовження розгляду.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26.02.2024 прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення; залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 01.04.2024 залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_3 .
10.06.2024 до суду представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 подав пояснення по суті заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, у яких заінтересована особа, зазначає що не погоджується із заявленими вимогами у повному обсязі. Заперечення, серед іншого, обґрунтовані тим, що заінтересована особа не погоджується з тим, що брат заявника – ОСОБА_3 не є непрацездатною особою в розумінні абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки той постійно проживає за кордоном. Термін «працездатність особи», визначений, зокрема, в Законі України «Про прожитковий мінімум», Законі України «Про зайнятість населення» Законі України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, ДСТУ 2293:2014 та ДСТУ 3138-95 тощо. При цьому, термін «працездатність особи», у цих нормативно-правових актах не містить вказівки на приналежність особи до певної території, як визначальної умови, а є здатністю особи до праці, що залежить від стану здоров`я, фізичного, духовного розвитку, а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості за визначений період часу. Також, встановлений нормами законодавства обов`язок дітей утримувати батьків не пов`язується із працездатністю дітей та їх можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. Крім того, зазначає, що законодавець розмежовує поняття місця проживання та перебування, і ОСОБА_3 , будучи громадянином України, вважається таким, що перебуває за кордоном, в той час як зареєстрованим його місцем проживання фактично лишається територія України. Враховуючи вищевикладене, ІНФОРМАЦІЯ_4 просить відмовити у задоволенні заяви.
Заявник у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся. При цьому, 16.05.2024 представник позивача подав до суду через систему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи у відсутність заявника, у якому просив задовольнити заяву.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся. При цьому, 16.05.2024 на електронну адресу суду від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, у якій останній усі вказані в заяві обставини визнав повністю, тому просив задовольнити заяву у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся.
Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 22.11.1986 серії НОМЕР_1 , запис №255 (а.с. 90). Зареєстрованим місцем проживання заявника ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданої Управлінням (Центром) надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с. 85).
Батько заявника – заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 10.03.2010. Вид пенсії: по інвалідності, 2 група, загальне захворювання (а.с. 92).
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії № КВ-1 №005972 від 05.01.2010, ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності з 05.01.2010 довічно, причина інвалідності – загальне захворювання (а.с. 91).
Згідно з Витягом з Реєстру територіальної громади, заінтересована особа ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 88).
Батьки заінтересованої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_9 відповідно, що підтверджується свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_4 від 11.06.1993 та серії НОМЕР_5 від 02.07.1998 (а.с. 93-94).
Заінтересована особа ОСОБА_2 з 14.07.1979 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 14.07.1979 (а.с. 95). Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 серії НОМЕР_8 від 12.11.2012, ОСОБА_6 є пенсіонером за віком з 12.11.2012 довічно (а.с. 99).
Як вбачається з матеріалів справи, заінтересована особа ОСОБА_2 має ще одного сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 від 01.10.1980, запис №345 (а.с. 100).
Заявник зазначає, що ОСОБА_3 , який є його рідним братом, проживає в Республіці Польща, на підтвердження чого надав документ іноземною мовою KARTA POBYTU НОМЕР_13 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім`я ОСОБА_7 , з відмітками прийняття на тимчасовий консульський облік в консульському відділі ПУ в РП від 28.10.2019/14.06.2020 (а.с. 101-103).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік справ про встановлення факту, які можуть розглядатися судом, наведено у ч.1 ст. 315 ЦПК України. Проте, визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Під юридичними фактами слід розуміти обставини, з наявністю чи відсутністю яких діюче законодавство пов`язує певні правові наслідки.
Згідно з ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Водночас юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, заявник посилається на те, що він є єдиною особою, яка зобов`язана відповідно до закону утримувати свого батька, при цьому вказаний факт має для нього юридичне значення, оскільки надасть право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Отже, з 24.02.2022 під час проведення загальної мобілізації у громадян України виник обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Водночас, для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, на день звернення із наведеною заявою частиною 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» було визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:
– які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;
Аналіз наведеної норми свідчить, що для отримання за нею відстрочки заявнику у цій справі, який має батька, котрий є особою з інвалідністю ІІ групи, необхідно довести відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону його утримувати.
Законодавець пов`язує право військовозобов`язаного на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації не з фактом утримання ним батька з інвалідністю відповідної групи, а з тим, що він є єдиним, хто зобов`язаний його утримувати. Цільовим призначенням цієї норми є убезпечення особи з інвалідністю від втрати єдиного утримувача.
Таким чином, законодавець визначив умову, за яких особа не підлягала призову на військову службу, відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати батьків з інвалідністю ІІ групи.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, були внесені зміни до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та викладено статтю 23 в наступній редакції: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Як і в попередній редакції, не є підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації наявність батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови наявності інших осіб, які зобов`язані їх утримувати.
Обов`язок утримувати непрацездатну особу або особу з інвалідністю з числа найближчих родичів покладається на дітей, на другого з подружжя особи з інвалідністю та на її батьків.
Як зазначає заявник у поданій заяві, він є єдиною особою, що може утримувати батька, надавати йому відповідну допомогу. Між іншим заявник зазначає, що добровільно надає утримання батьку, зокрема, забезпечує їжею, ліками, належними умовами проживання, однак, заявником не надано суду жодних доказів у підтвердження утримання батька.
Суд звертає увагу на те, що заявником не надано будь-яких доказів, з яких би однозначно суд міг дійти висновку про відсутність інших осіб, які зобов`язані утримувати батька.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Поряд з цим, як установлено судом з матеріалів заяви та із пояснень представника заявника та заінтересованої особи ОСОБА_2 , наданих у судовому засіданні 10.04.2024, у ОСОБА_2 , окрім заявника, є й інші діти, а саме брат заявника, який був залучений до участі у справі.
А тому, обов`язок по утриманню батьків наявний у рівній мірі як у заявника, так і у його брата відповідно до положень статті 202 Сімейного кодексу України, і такий обов`язок не припиняється з підстав перебування повнолітнього сина за межами України. Окрім цього, сам факт перебування брата заявника, ОСОБА_3 за кордоном, не може однозначно свідчити про неможливість утримання батька.
Між іншим, суд зауважує, що ані заявником, ані представником заявника не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження зазначеного факту, у тому числі, доказів про склад сім`ї ОСОБА_2 .
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Під час розгляду справи судом встановлено, що обов`язок утримувати батька – ОСОБА_2 , є у заявника ОСОБА_1 та його брата – ОСОБА_3 , доказів звільнення ОСОБА_3 від обов`язку утримувати батька відповідно до норм статті 204 Сімейного кодексу України матеріали справи не містять.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи учасниками справи, викладені ними заявах по суті справи, а також усні пояснення заявника та його представника, заінтересованої особи ОСОБА_2 надані ними у судовому засіданні, не спростовують висновків суду й встановлених судом фактичних обставин справи і не можуть впливати на законність даного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених доказів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Таким чином враховуючи, що заявник не довів, що є єдиною особою, яка зобов`язана відповідно до закону утримувати ОСОБА_2 , що є необхідним для підтвердження права ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого абз. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви.
Керуючись статтями 76, 81, 89, 247, 258-265, 293, 315, 316, 319 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 28.06.2024.
Відомості про учасників справи:
1.Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 );
2. Заінтересована особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );
3. Заінтересована особа: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_11 );
4. Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Суддя М.М. Ткач
