====
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2024 рокуСправа №160/10753/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, –
ВСТАНОВИВ:
25.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
– визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 ) від 17.01.2024 про відстрочку на військову службу під час мобілізації;
– зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) вчинити певні дії, а саме, розглянути заяву ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 ) від 17.01.2024 про відстрочку на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проживає разом зі своїм батьком, ОСОБА_2 , який є інвалідом II групи (довічно) та інших дітей не має. 17.01.2024 року, за допомогою засобів поштового зв`язку, позивач направив на адресу відповідача заяву щодо надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією з наданням відповідного пакету документів, проте листом від 31.01.2024 №4/826 відповідач запропонував заявнику особисто з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 та надати додаткові документи, які підтверджують його право на відстрочку. Так, позивачем наголошується, що на його думку, зазначення відповідачем про необхідність особистого прибуття для розгляду питання надання йому права на відстрочку від мобілізації є безпідставним, а, також, при оформленні права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації діючим законодавством не передбачено обов`язку подання оригіналу акту встановлення факту здійснення догляду за батьком, або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд та витягу з реєстру актів цивільного стану про відсутність працездатних інших дітей у особи з інвалідністю, які вимагає відповідач. У зв`язку з тим, що позивач позбавлений можливості оформити передбачену законом відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, останній звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10753/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
31.05.2024 року до суду за допомогою засобів електронного зв`язку, з наступним наданням оригіналу 05.06.2024 р. до канцелярії суду, надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу згідно абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати. До заяви позивача були надані наступні документи: нотаріально завірена копія паспорта позивача, копія картки платника податків, нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження, копія паспорта ОСОБА_2 , нотаріально засвідчена копія акту МСЕК, нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , довідка про склад сім`ї. Проте документів, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати батьків, військовозобов`язаний не надав, в зв`язку з цим звільнення від призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_2 не надано та запропоновано надати відповідні документи.
05.06.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім викладено позицію аналогічну заявлений ним у власній позовній заяві з зазначенням тотожних аргументів та доводів.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.01.2024 року ОСОБА_1 , за допомогою засобів поштового зв`язку, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізацією на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До вказаної заяви позивачем були долучені наступні документи: нотаріально завірена копія паспорта ОСОБА_1 ; копія картки платника податків ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчена копія акту МСЕК, із зазначенням групи інвалідності; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; довідка про склад сім`ї.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.01.2024 №4/826 було повідомлено позивача, що крім наданих з Вашої сторони нотаріально завірених документів, для розгляду питання надання права на відстрочку від мобілізації Вам особисто потрібно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з оригіналами документів (паспорт, ідентифікаційний код, військовий квиток або тимчасове посвідчення), а також додатково мати при собі оригінали документів: акт встановлення факту здійснення догляду за батьком, або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд та витягу з реєстру актів цивільного стану про відсутність працездатних інших дітей у особи з інвалідністю.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви про відстрочку на військову службу під час мобілізації від 17.01.2024, останній звернувся за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Як передбачено у ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, а також Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/202 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.
Цей строк неодноразово продовжувався аналогічними Указами та наразі триває.
24.02.2022р. Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відносини між Державою в особі її компетентних органів (посадових осіб та службових осіб) та громадянами, що складаються з приводу проходження військової служби, зокрема, регламентовані Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII, «Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487) з додатками, «Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154).
Військовий обов`язок, згідно з ч.2 ст.1 Закону №2232-ХІІ, установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Так, за ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч.10 ст.1 Закону №2232-ХІІ, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або ж перебувають у запасі Збройних Сил України, чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом РТЦК та СП, для оформлення військово-облікових документів, приписки, для проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або ж вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів, а також проходити медичний огляд і лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного РТЦК та СП.
У розумінні ст.1 Закону №3543-XII, мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу.
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Як передбачено ч.1 ст.22 Закону №3543-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або резервістів, визначення їх призначення на особливий період, надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Поряд із цим, ст.23 цього ж Закону передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
За змістом абз.11 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.
В силу абз.17 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII, особи з інвалідністю, а також особи, які зазначені в абз.4-12 ч.1 цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Так, як встановлено судом з матеріалів справи, гр. ОСОБА_2 є батьком позивача (відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ). При цьому, ОСОБА_2 дійсно є особою з інвалідністю II групи «безстроково», що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 559707 від 06.12.2023р.
До того ж, факт наявності у ОСОБА_2 інвалідності також підтверджується і наявною у справі копією індивідуальної програми реабілітації інваліда №1684 від 06.12.2023р.
Щодо можливості подання заяви позивачем про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації саме поштою, а не особисто, то суд з цього приводу зазначає таке.
За правилами ч.11 ст.38 Закону №2232-ХІІ, призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, що визначені Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Згідно з п.2 Порядку організації та ведення військового обліку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, а також організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Так, пп.8 п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до вказаного вище Порядку), призовники, військовозобов`язані і резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, передбачених у ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати цим органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст.23 Закону №3543-XII.
З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У той же час, у межах спірних правовідносин, обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім.
При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів, що заява ОСОБА_1 від 17.01.2024р. була направлена саме ним особисто.
Відповідно до п.19 Порядку організації та ведення військового обліку №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
За змістом п.4 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або ж спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Тобто, порушення військовозобов`язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом. Відповідно, порушення ОСОБА_1 вимог правил військового обліку фактично може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути належною підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Як визначено п.п.1,8,9,11 Положення №154, районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку та військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених обов`язків, є виконання законодавства з питань військового обов`язку та військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (РТЦК та СП), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального, а також правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
РТЦК та СП, окрім функцій, зазначених у п.9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, у даному конкретному випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання по пошті від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення або про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів направив лише тільки листа із загальною інформацією, в якому запропонував заявнику з`явитися в РТЦК та особисто надати оригінали підтверджуючих право на відстрочку документів, а також а також додатково мати при собі оригінали документів: акт встановлення факту здійснення догляду за батьком, або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд та витягу з реєстру актів цивільного стану про відсутність працездатних інших дітей у особи з інвалідністю.
Отже, за таких обставин, суд вважає, що у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень, яким є відповідач, не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмову по суті в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, слід зазначити, що аналогічна правова позиція з цих спірних питань була викладена як П`ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постанові від 23.01.2024р. у справі №420/10067/23, так і Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові 15.01.2024р. у справі №120/4459/23.
Крім того, суд звертає увагу й на те, що у постанові Верховного Суду від 17.04.2019р. у справі №342/158/17 чітко зазначено, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Частиною 2 ст.245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
Спосіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява №38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, оскільки відповідач належним чином по суті не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, в даному випаду, буде саме зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2024 про відстрочку на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 17.01.2024 про відстрочку на військову службу під час мобілізації.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 17.01.2024 про відстрочку на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна
