Трудові відносини у фермерському господарстві

Категорії працюючих у фермерських господарствах Законом № 973 поділено таким чином: члени фермерських господарств та наймані працівники. Особливості правового статусу, оформлення та оподаткування цих категорій відрізняються, тож розглянемо окремо кожну з них.

Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), — законодавством України про працю (частина друга ст. 27 Закону № 973).

Згідно з частиною першою ст. 1 цього Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Члени фермерського господарства — підприємці, але не обов’язково в розумінні фізичних осіб — підприємців, визначених Податковим кодексом, а в розумінні ініціативної, на власний ризик діяльності. Вони працюють на себе, а не на стороннього роботодавця.

Важливо
Членам фермерських господарств гарантії щодо їх зайнятості, охорони праці тощо надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Такі особи отримують від господарства не заробітну плату, як це трактує трудове законодавство, а певну частку заробленого господарством доходу — так звані трудові дивіденди. При цьому такий дохід не може обмежуватися встановленим мінімальним розміром заробітної плати, оскільки він не є заробітною платою як такою.

Якщо, наприклад, господарство отримало дохід у якомусь одному місяці року, то дохід може бути виплачено в цьому самому місяці. А за всі інші місяці року взагалі не буде жодного доходу.

З найманими працівниками ситуація зовсім інша — в господарстві вони не здійснюють ініціативну, на власний ризик діяльність. Згідно з укладеним з ними трудовим договором (контрактом) вони виконують для господарства певну роботу, за яку отримують заробітну плату, що не може бути нижче мінімального розміру заробітної плати, за умови виконання місячної (годинної) норми праці (статті 2, 95 КЗпП).

Водночас окремі норми трудового законодавства поширюються і на членів фермерських господарств.

Абзацом другим ст. 3 КЗпП передбачено особливості праці членів кооперативів та їх об’єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями, що визначаються законодавством та їх статутами. Для фермерів — це Закон № 973. Наприклад, частиною п’ятою ст. 27 цього Закону визначено, що голова фермерського господарства  створює безпечні умови праці для членів господарства і громадян, які уклали трудовий договір (контракт), забезпечує дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки. Тому щодо цих аспектів роботи норми КЗпП потрібно виконувати в тому числі для членів господарства.

Наймані працівники

Згідно з частиною першою ст. 27 Закону № 973 трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів.  Водночас у разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).

Крім того, абзацом четвертим частини п’ятої ст. 1 цього Закону   передбачено залучення сімейним фермерським господарством інших громадян, яке відповідно до ст. 27 Закону може здійснюватися винятково для виконання сезонних та окремих робіт, що безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок.

З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі.

У трудовому договорі визначаються:  

• строк договору;
• умови праці та відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо) (частина третя ст. 27 Закону № 973).

Статтею 21 КЗпП передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт.

У контракті угодою сторін можуть Установлюватися:  

• строк його дії;
• права;
• обов’язки;
• відповідальність сторін (у тому числі матеріальна);
• умови матеріального забезпечення та організації праці;
• умови розірвання договору (в тому числі дострокового).

При складанні контракту можна користуватися формою трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженою наказом № 260, або типовою формою контракту з працівником, затвердженою наказом № 23.

Як зазначалося, трудові відносини осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), регулюються законодавством України про працю (частина друга ст. 27 Закону № 973). 

Видача  трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють  у ньому за трудовим договором (контрактом), та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю (п. 4 ст. 27 вищезазначеного Закону).

Трудові книжки працівників заповнюються у загальному порядку згідно з нормами Інструкції № 58.

Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалість щорічної відпустки (абзац другий частини четвертої ст. 27 Закону № 973).

Ці питання та інші аспекти трудових відносин врегулювано трудовим законодавством.

Трудові спори у фермерському господарстві вирішуються в установленому законом порядку.

Якщо це спір господарства з найманими працівниками, то порядок вирішення трудових спорів встановлено главою XV статей 221  – 241¹ КЗпП. Фактично передбачено два варіанти вирішення: через комісію по трудових спорах чи в суді. Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік (ст. 223 КЗпП). Проте на фермерському господарстві така комісія навряд чи існує. Тому залишається інший варіант вирішення спорів — через суд.

Цивільно-правовий договір: чи можливо

Часто виникає запитання: чи можливо у фермерське господарство найняти працівників за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини третьої ст. 24 Закону № 973 фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Це означає, що воно може найняти працівників за цивільно-правовими договорами на загальних умовах, як і інші підприємства. Наприклад, про те, що суб’єкт господарювання (до якого належить і фермерське господарство) має на це право, зазначено в листах № 151/06/186-11, № 64/06/187-12.

Проте між трудовими та цивільно-правовими договорами  є відмінності, які слід враховувати. Так, виконуючи роботи, надаючи послуги згідно з трудовим договором, необхідно дотримуватися вимог трудового законодавства, а під час укладання цивільно-правових договорів на виконання певної роботи чи надання будь-яких послуг слід керуватися цивільним законодавством.

Сторонами трудового договору є працівник і роботодавець. Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретними кваліфікацією, професією, посадою з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу за договором підряду (цивільно-правовим договором) одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

На відміну від працівника підрядник  не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, не може вимагати гарантій, передбачених для суб’єктів трудових відносин, оскільки він не має статусу працівника, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Зазначимо, що частиною другою ст. 48 КЗпП передбачено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів. Проте записи про виконання робіт на підставі цивільно-правових договорів до трудової книжки не заносяться.

Члени фермерського господарства

Трудові відносини членів фермерського господарства, організованого у формі юридичної особи, регулюються статутом (частина друга ст. 27 Закону № 973). Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (частина четверта ст. 87 Цивільного кодексу).

Довідково
Якщо фермерське господарство наймає працівника для виконання певної роботи за конкретними кваліфікацією, професією, посадою з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку тощо, то укладати з ним цивільно-правовий договір не можна.

Трудові відносини членів господарства, організованого фізичною особою — підприємцем, визначаються договором про створення сімейного фермерського господарства (п. «д» частини п’ятої  ст. 8¹ Закону  №  973). Громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи (частина перша ст. 128 Господарського кодексу).

Повноцінним членом фермерського господарства особа стає з дати державної реєстрації фермерського господарства. При цьому якихось додаткових документів для підтвердження статусу членства складати необов’язково. Трудовий договір з членами фермерського господарства не укладається (лист № 306/0/22-17)

Проте складання якогось документа може бути необхідно для того, аби почати обліковувати трудову участь кожного члена в загальному трудовому процесі. Наприклад, статутом (договором) може бути передбачено, що з метою фіксації трудової участі у господарстві кожен член господарства пише заяву на ім’я голови про те, що він готовий розпочати виконувати трудові обов’язки як той або інший спеціаліст. Голова візує цю заяву і видає наказ по господарству, що такий-то член господарства розпочав виконувати трудові обов’язки з такої-то дати.

Водночас частиною четвертою ст. 27 Закону № 973 встановлено, що видача трудових книжок членам фермерського господарства та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю, а п. 1.1 Інструкції № 58 визначено, що трудові книжки ведуться у тому числі на осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Таким чином, якщо члени фермерського господарства будуть добровільно зареєстровані платниками єдиного внеску, на них у загальному порядку слід завести трудові книжки.

Класифікатором професій передбачено специфічні назви професій для членів фермерських господарств. Залежно від характеру роботи до трудової книжки члена фермерського господарства може бути занесено одну з назв, наведених у табл. 1, або іншу назву, якщо ці не підходять.

Таблиця 1

Назви професій членів фермерського господарства

Згідно з Класифікатором професій		Основна характеристика
Код	Назва
6131	Фермер	Здійснює виробничу та комерційну діяльність у фермерському господарстві (категорія «робітники у рослинництві, овочівництві, садівництві»)
6131	Робітник фермерського господарства	Виконує сільськогосподарські роботи на тракторах, сільгосптехніці тощо
3213	Фахівець з організації та ведення фермерського господарства	Голова фермерського господарства

Вище зазначалося, що трудові відносини членів фермерського господарства регулюються статутом (договором). Це означає, що саме в статуті (договорі) потрібно встановити в тому числі особливості:

• трудового розпорядку;
• відпочинку (відпустки);
• порядку оплати праці тощо.

Фермерське господарство попри норми укладеного статуту (договору) відповідно до чинного законодавства зобов’язано:      

• нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну його членам і особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними своїх трудових обов’язків;
• створювати безпечні умови праці;
• забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, гігієни та санітарії, пожежної безпеки.

Крім того, фермерське господарство повинно обов’язково дотримуватися норм ст. 3 КЗпП, згідно з якою: 

• законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами;
• особливості праці членів, у тому числі фермерських господарств, визначаються законодавством та їх статутами. Проте гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Перелік членів господарства повинен зазначатися у статуті (договорі). У разі якщо після створення господарства до нього долучатимуться нові родичі (члени), потрібно буде вносити зміни до статуту (договору), доповнювати його новими членами.

Відповідно до частини четвертої ст. 24 КЗпП працівника не може бути допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.

Порядок повідомлення ДФС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджено постановою № 413.

Оскільки члени господарства не належать до категорії найманих працівників, з ними трудовий договір не укладається, тому повідомляти органи ДФС про членів господарства не потрібно.

Як отримати право на пенсію

Згідно з частиною третьою ст. 34 Закону № 973 час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів до трудової книжки і документів, що підтверджують сплату єдиного внеску.

Отже, для того щоб члени господарства отримували в майбутньому пенсію, а їх роботу було зараховано до трудового стажу, вони повинні виконати дві умови:

• добровільно зареєструватися платниками єдиного внеску і сплачувати ці внески на добровільних засадах;
• зробити запис до трудової книжки про роботу у фермерському господарстві.

Для внесення такого запису до трудової книжки член господарства може подати на ім’я голови заяву з відповідним проханням, повідомивши в ній про його добровільну реєстрацію платником єдиного податку. Слід підкреслити, що в цьому разі член господарства не просить прийняти його на роботу, оскільки він і так працює у господарстві, а тільки внести запис до трудової книжки, а голова візує заяву і на її підставі видає наказ про внесення запису до трудової книжки.

Як зазначалося, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян (частина перша ст. 1 Закону № 973). А підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність (ст. 42 Господарського кодексу).

Тобто фермерська діяльність для членів господарства — самостійна, ініціативна, громадяни працюють самі на себе, сам факт найманої праці відсутній. Отже, виникає запитання: хто має контролювати облік робочого часу? Вище було наведено норми КЗпП, яких слід дотримуватися в господарстві, і норми стосовно його членів, зокрема виконання гарантій щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок тощо. Також під цією нормою слід розуміти й дотримання певних норм робочого часу.

Оскільки є пряма норма ст. 3 КЗпП щодо дотримання відповідних прав, її слід дотримуватись, а отже дотримуватися норм тривалості робочого часу і вести табель його обліку.

Довідково
Робота у фермерському господарстві має здебільшого сезонний характер, коли часове навантаження нерівномірне протягом року, тому доцільним для членів фермерського господарства може бути встановлення підсумованого обліку робочого часу з річним обліковим періодом.

Чи мають члени господарства право на відпустки

Надання гарантій відповідно до ст. 3 КЗпП передбачає в тому числі надання відпустки. Тому доцільно необхідність відпусток і порядок їх надання також визначити в статуті (договорі).

Оплата праці

Згідно з п. 7.12 Методрекомендацій № 189 визначений дохід розподіляється між членами господарства пропорційно трудовому внеску кожного з них і використовується для визначення заробітку, утримань і відрахувань на соціальні заходи згідно з чинним законодавством.

Таким чином, члени господарства як оплату за свою працю в господарстві отримують не заробітну плату, а частину отриманого господарством чистого прибутку, тобто доходу за мінусом всіх понесених витрат, пов’язаних з отриманням цього доходу, сплачених податків.

З точки зору бухгалтерського обліку розподіляється прибуток, накопичений на рахун­ку  44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Варіанти розподілу (оплати праці) мають бути визначені статутом (договором) господарства. При цьому можливі два базові варіанти:

• оплата залежно від внеску до складеного капіталу господарства;
• оплата залежно від трудової участі кожного члена.

Перший вид оплати є класичними дивідендами. Фактично це пасивний вид доходу, який не залежить від трудової участі членів у діяльності господарства. Хто зробив більший майновий внесок у господарство, той отримує і більший прибуток.

Другий вид оплати прямо залежить від трудової участі. Тож у статуті (договорі) може бути передбачено варіант врахування такої участі чи якісь інші системи, за якими здійснюється диференційована оплата кожному члену.

Слід зазначити, що варіантів розподілу прибутку багато, для одного господарства прийнятний один варіант, а для іншого – другий.

Наприклад, статутом (договором) може бути встановлено, що кожному учаснику виплачується отриманий господарством за наслідками календарного року і виділений для виплати членам прибуток у пропорції: голові господарства — 2/5, іншим трьом членам господарства — по 1/5. При цьому прибуток для розподілу на виплати визначається загальними зборами членів господарства, але не менше ніж 30 % отриманого прибутку, за даними бухгалтерського обліку господарства. За необхідності протягом року членам господарства можуть виплачуватися авансові платежі на підставі окремого рішення загальних зборів. Рішення зборів оформляється протоколом. На підставі протоколу, як правило, голова господарства видає наказ (розпорядження) про нарахування і виплату розподіленого прибутку. Тож рішення і протокол будуть підставою для бухгалтера господарства здійснити виплату.

Також статутом (договором) може передбачатися і змішана оплата: одна частина прибутку виплачується залежно від розміру внеску учасника до складеного капіталу, друга — залежно від трудової участі.

Членам фермерського господарства не виплачується заробітна плата. Вони отримують частину доходу (прибутку), отриманого в результаті діяльності господарства, а вимоги щодо мінімального розміру встановлено тільки щодо заробітної плати, яка отримується за трудовим договором (ст. 95 КЗпП). Тому члени фермерського господарства можуть отримувати дохід нижче розміру мінімальної зарплати.

Як оподатковуються виплати членам господарства

Згідно з пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Отже, незалежно від характеру виплати (залежно від внеску чи від трудової участі) з позиції оподаткування вона вважається виплатою дивідендів, тому й оподатковується вона в порядку, як установлено для дивідендів.

Слід звернути увагу на таке: якщо платіж здійснено не в результаті розподілу прибутку, а на інших підставах, вважати його дивідендами сумнівно. У цьому разі виплату членам господарства класифікують  як іншу виплату з відповідним оподаткуванням.

Дивіденди як пасивні доходи (пп. 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу) включаються до бази оподаткування ПДФО згідно з пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу (табл. 2).

Таблиця 2

Ставки ПДФО для дивідендів

Ставка податку, %	Вид доходу
5	Дивіденди за акціями та корпоративними правами, нарахованими резидентами — платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів за акціями, інвестиційними сертифікатами, які виплачуються інститутами спільного інвестування)
9	Дивіденди за акціями та/або інвестиційними сертифікатами, корпоративними правами, нарахованими нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток
18	Для інших пасивних доходів, включаючи дивіденди, окрім зазначених вище

Отже, якщо членам господарства виплачуються дивіденди першого виду (залежно від внеску до складеного капіталу господарства), вони оподатковуються за ставкою:

• 5 %  — якщо господарство є платником податку на прибуток;
• 9 % — якщо господарство є платником єдиного податку (третьої чи четвертої групи).

Якщо членам господарства виплачуються дивіденди другого виду (залежно від трудової участі), вони оподатковуються за ставкою 18 %.

Якщо виплату членам господарства класифіковано як іншу виплату (інший дохід), вона включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичних осіб (членів господарства) як інші доходи згідно з пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу й оподатковується за ставкою 18 % відповідно до п.  167.1 ст. 167 цього Кодексу.

У формі № 1ДФ дивіденди відображаються з ознакою доходу «109», а інша виплата (інший дохід) — з ознакою доходу «127».

Військовий збір

Відповідно до пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу. Цією самою статтею визначається об’єкт оподаткування ПДФО. У складі такого об’єкта є і загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, складові якого перелічені в п. 164.2 Податкового кодексу. Таким чином, як дивіденди (пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу), так і інші доходи (пп. 164.2.20 цього пункту) включаються до об’єкта оподаткування військовим збором.

Відповідно до п. 14 розділу ІІ Переліку  № 1170 єдиний внесок не нараховується на дивіденди. Також відсутні підстави нараховувати єдиний внесок навіть якщо винагорода, що виплачується господарством своїм членам, класифікується як інша виплата (інші доходи). Наприклад, у консультації ЗІР (підкатегорія 301.03) зазначено, що членів фермерських господарств не віднесено до категорії платників єдиного внеску, тож на суму виплаченої їм винагороди фермерські господарства єдиний внесок не нараховують.

Як сплачувати ЄСВ добровільно

Члени фермерських господарств можуть стати платниками єдиного внеску на добровільних засадах відповідно до п. 15 частини першої ст. 4 і ст. 10 Закону про ЄСВ (частина перша ст. 10 Закону про ЄСВ, п. 3 частини першої розділу V Інструкції № 449).

Для того аби сплачувати єдиний внесок на добровільних засадах, член фермерського господарства повинен подати до органів ДФС за місцем свого проживання заяву про добровільну участь за формою згідно з додатком 3 до Інструкції № 449. До заяви додаються копії трудової книжки (за наявності) і документа, що посвідчує особу, а також документ, що підтверджує його членство в такому господарстві.

У строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви з особою (членом фермерського господарства) укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування за формою додатка 4 до Інструкції № 449, який набирає чинності з дня його підписання. Порядок сплати єдиного внеску зазначається у такому договорі.

Крім того, особа, яка добровільно сплачує єдиний внесок згідно з договором, у строк протягом 30 календарних днів після закінчення договору повинна подати до органів ДФС Звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, що підлягають сплаті, та суми доплати до органів ДФС за формою додатка 6 до Порядку № 435 (п. 5 розділу ІІІ цього Порядку).

Слід звернути увагу, що єдиний внесок згідно з договором про добровільну сплату кожен член фермерського господарства сплачує за себе самостійно за рахунок власних коштів, а не господарство сплачує за нього, і відповідно звіт подає також самостійно.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України, від 16.01.2003 р. № 435-IV. Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» . Закон № 973 — Закон України від 19.06.2003 р. № 973-IV «Про фермерське господарство». Постанова № 413 — постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 413 «Про порядок повідом­лення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Наказ № 23 — наказ Мінпраці України від 15.04.94 р. № 23 «Про затвердження Типової форми контракту з працівником». Наказ № 260 — наказ Мінпраці України від 08.06.2001 р. № 260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою». Перелік № 1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170. Порядок № 435 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну України від 14.04.2015 р. № 435. Інструкція № 58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказами Мінпраці України, Мін’юсту України та Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. № 58. Інструкція № 449 — Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінфіну України від 20.04.2015 р. № 449. Методрекомендації № 189 — Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затверджені наказом Мінагрополітики України від 02.07.2001 р. № 189. Класифікатор професій  — Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. № 327. Лист № 151/06/186-11 — лист Мінсоцполітики України від 16.05.2011  р.  №  151/06/186-11 «Щодо тлумачення окремих положень трудового законодавства». Лист № 64/06/187-12 — лист Мінсоцполітики України від 20.04.2012 р. № 64/06/187-12 «Щодо виконання робіт на підставі цивільно-правових договорів». Лист № 306/0/22-17 — лист Мінсоцполітики України від 14.06.2017  р. № 306/0/22-17 «Про особливості праці членів ФГ»