Бухгалтерия будущего 0

Забезпечення позову Відстрочка мобілізації

Судове рішення.

============ 

Основні тези ухвали:

  • Позивач (ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом проти ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення комісії щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
  • Позивач просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 призивати його на військову службу до набрання законної сили рішенням суду.
  • Суд встановив, що позивач має право на відстрочку від призову згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, оскільки його мати є інвалідом І групи і потребує постійного догляду.
  • Суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
  • Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Додаткові деталі:

  • Позивач отримав мобілізаційне розпорядження з’явитися на відправку 28 червня 2024 року.
  • Суд зазначив, що призов на військову службу позбавить позивача права на відстрочку та унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
  • Суд наголосив, що забезпечення мобілізації є важливим завданням, але у цьому випадку необхідно знайти баланс між інтересами позивача та держави.
  • Ухвала суду може бути оскаржена, але оскарження не зупиняє її виконання.

===========

УХВАЛА

про забезпечення позову

 

м. Вінниця

28 червня 2024 р. Справа № 120/8444/24

 

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на протиправність рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 21.06.2024 № 3(п. 3.31) комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині, що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

З метою прийняття рішення, яким надати відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Одночасно із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову позивач зазначив, що він має право на відстрочку відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, оскільки його мати ОСОБА_2 є пенсіонеркою та інвалідом І групи. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 015455 група інвалідності – перша “Б”, потреба в постійній сторонній допомозі. Відповідно до рішення обласної лікувально – консультативної комісії № 178: діагноз – консолідований перелом литки правої стегнової кістки. Посттравматична соха зі стійким значним порушенням функції ходи.

Згідно з довідкою про отримання допомоги від 16.05.2024 № 2039, позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту, йому призначено компенсацію фізичним особам за соціальні послуги на непрофесійній основі по догляду за особою з інвалідністю, ОСОБА_2

17.06.2024 позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Однак, 25.06.2024 позивач отримав повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого йому відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Позивач зазначає, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно нього будуть завершені, а тому будь – яке рішення у цій справі не поновить його порушені права.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та наявні докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 року №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Згідно з матеріалами справи, 17.06.2024 позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 , комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 дійшла висновку про відсутність підстав для надання позивачу відстрочки. Таке рішення комісії оформлено протоколом засідання від 21.06.2024 № 3 (пункт 3.31).

Саме непогодження позивача з відмовою Комісії, слугувало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою.

Водночас, ще до моменту звернення позивача до суду, йому надіслано мобілізаційне розпорядження, згідно якого 28.06.2024 о 08:00 год він має з`явитись на відправку.

Суд звертає увагу, що предметом позову у цій справі є зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

Суд зазначає, що відповідно до частини 9 статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” військовослужбовці – особи, які проходять військову службу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України – для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу – військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.

Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.

З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд доходить висновку, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд зауважує, що згідно положень частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення даного позову. Водночас, такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.

Крім того, конкретний спосіб в який позивач просить забезпечити позов має співвідноситись з заявленими позовними вимогами. Заходи забезпечення позову мають бути розумними, обґрунтованими та адекватними заявленим позовним вимогам. Такими заходами має бути забезпечено збалансованість інтересів сторін, а також інших осіб, що беруть участь у справі.

Отже, вимоги клопотання про забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Водночас, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву позивача та забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/8444/24.

Згідно з вимогами частини 1 статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, –

 

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/8444/24.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини другої статті 156 КАС України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направити для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

 

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

 

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна

Поделиться:
0
Александр Золотухин

Александр Золотухин

Организатор Дисскуссионного Клуба Полтава, консультант по вопросам бухгалтерского учёта и налогообложения

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *