Скасування Господарського кодексу: Що чекає юридичні особи?

Особливості регулювання діяльності юридичних осіб у перехідний період та наслідки скасування Господарського кодексу України

1. Вступ: Новий закон та скасування Господарського кодексу

Україна готується до значних змін у правовому регулюванні діяльності юридичних осіб, зокрема, пов’язаних зі скасуванням Господарського кодексу (ГК) України. Ці зміни запроваджуються Законом України “Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб”. Прийняття цього закону викликало бурхливі дискусії в юридичній спільноті між прихильниками цивільного та господарського права. Мета скасування ГК та його наслідки будуть обговорюватися, зокрема, наслідки для земельних правовідносин.

Закон набув чинності 28 лютого 2025 року (наступного дня після опублікування). Однак, він вводиться в дію через шість місяців з моменту опублікування, тобто 28 серпня 2025 року. З цієї дати скасовується Господарський кодекс. Закон встановлює перехідний період тривалістю три роки, з 28 серпня 2025 року по 28 серпня 2028 року.

2. Ключові поняття та суб’єкти Закону

У розумінні цього Закону, термін “підприємство” охоплює широкий перелік юридичних осіб, включаючи:

• Будь-які державні підприємства (комерційні, некомерційні, казенні).
• Будь-які комунальні підприємства (комерційні, некомерційні).
• Спільні комунальні підприємства.
• Приватні підприємства.
• Дочірні підприємства.
• Іноземні підприємства.
• Підприємства об’єднань громадян, релігійних організацій, профспілок, споживчої кооперації.

Закон не поширюється на громадські об’єднання, державні установи, комунальні заклади та інші організаційно-правові форми, не зазначені у переліку.

Закон запроваджує можливість для державних та комунальних підприємств бути суб’єктами приватного права. З 28 серпня 2028 року можуть існувати три різновиди державних та комунальних товариств: господарські товариства, некомерційні товариства та господарські об’єднання. Господарські товариства можуть бути утворені у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Некомерційні товариства матимуть соціальний зміст (охорона здоров’я, гуманітарна сфера тощо) і не матимуть на меті отримання прибутку.

З 28 серпня 2025 року законодавство про товариства з обмеженою відповідальністю поширюється на приватні, дочірні, іноземні підприємства та підприємства об’єднань громадян, споживчої кооперації, якщо інше не врегульовано статутом або іншим законом. З 28 серпня 2028 року Закон про ТОВ матиме перевагу над положеннями статуту чи інших законів для цих підприємств (недержавних, некомунальних).

3. Управління юридичною особою та відповідальність посадових осіб

Зміни стосуються й корпоративного управління. Положення ГК про управління та відповідальність посадових осіб переносяться до Цивільного кодексу (ЦК).

Головні бухгалтери знову стають посадовими особами за ЦК. Статус посадової особи тягне за собою так звані фідуціарні обов’язки. Обережно дивіться на статутні документи, оскільки статутом може бути передбачено, що й інші посади є посадовими особами. На відміну від трудових, корпоративні відносини не мають лімітів відповідальності працівника за завдані товариству збитки.

Посадові особи зобов’язані діяти в інтересах товариства, добросовісно та розумно, у межах повноважень, наданих законом та статутом. Судова практика активно застосовує ці категорії. Недобросовісною поведінкою вважається перевищення повноважень, наявність зв’язків між сторонами угоди, продаж майна за заниженою вартістю, дроблення майна для уникнення погодження правочинів.

Зараз активно розвивається судова практика щодо відповідальності посадових осіб за бездіяльність. Якщо посадова особа мала обов’язок вчинити певні дії (наприклад, реагувати на погіршення фінансових показників), але не зробила цього, і це призвело до негативних наслідків (наприклад, банкрутства), вона може бути притягнута до відповідальності.

Власники або учасники товариства можуть стягувати з посадової особи збитки, завдані товариству, через похідний позов. Цей інструмент використовується здебільшого власниками міноритарних пакетів акцій (від 5%).

В процесі банкрутства арбітражні керуючі намагаються притягти до субсидіарної відповідальності посадових осіб та власників (учасників) компанії. Це може статися, якщо товариство не може покрити свої зобов’язання за рахунок активів, і буде доведено, що банкрутство сталося через протиправну поведінку учасників чи посадових осіб. Кодекс з питань банкрутства тепер містить офіційні визначення фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування банкрутства. Це означає, що судова практика може стати ще більш агресивною щодо боржників.

4. Припинення підприємств: Ліквідація та перетворення

Цивільний кодекс передбачає два способи припинення юридичної особи: ліквідація або реорганізація. Реорганізація включає злиття, приєднання, поділ, перетворення. При реорганізації всі права та обов’язки переходять до правонаступника.

Закон передбачає два види припинення для суб’єктів, на яких він поширюється: перетворення або ліквідація. Рішення про припинення шляхом перетворення або ліквідації має прийняти відповідний орган управління (сільська, селищна, міська рада для комунальних; орган управління держмайном для державних).

Вимоги до рішення про припинення (як ліквідації, так і перетворення) включають:

• Визначення організаційно-правової форми правонаступника (для перетворення).
• Призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії або комісії з перетворення).
• Призначення інвентаризаційної комісії (або покладення цих обов’язків на комісію з припинення).
• Рішення про проведення інвентаризації майна.
• Затвердження порядку та строків припинення.

Процедура ліквідації:

• Протягом трьох робочих днів після прийняття рішення про ліквідацію, відомості вносяться до ЄДР.
• Необхідно повідомити боржників (за ЦК), а також рекомендовано повідомити кредиторів та податкову.
• Складається проміжний ліквідаційний баланс для оцінки активів та зобов’язань. Якщо активів недостатньо для задоволення вимог кредиторів, процедура переходить у банкрутство.
• Відбувається стягнення дебіторської заборгованості та задоволення вимог кредиторів. Вимоги кредиторів заявляються протягом двох місяців з дати публікації в ЄДР про початок ліквідації.
• Після вирішення всіх питань, затверджується ліквідаційний баланс (має бути нульовим).
• Відбувається державна реєстрація ліквідації в ЄДР. Товариство вважається припиненим з моменту внесення відомостей до ЄДР.
• Під час ліквідації можуть виникнути проблеми з податковою перевіркою та Пенсійним фондом, що можуть затягнути процес.
• Важливо заздалегідь підготувати документи, що підлягають довгостроковому (архівному) зберіганню, оскільки без довідки з архіву реєстрація припинення неможлива.
• Працівники звільняються у зв’язку з ліквідацією.

Процедура перетворення:

• Основні етапи схожі на ліквідацію, але з правонаступником.
• Приймається рішення про припинення шляхом перетворення.
• Проводиться інвентаризація.
• Складається передавальний акт, який визначає права та обов’язки, що переходять до правонаступника.
• Відсутній обов’язок дострокового задоволення вимог кредиторів, що є суттєвою перевагою порівняно зі звичайним перетворенням. Кредитори передаються правонаступнику з усіма зобов’язаннями.
• Відбувається державна реєстрація припинення підприємства та реєстрація товариства-правонаступника. Це одна реєстраційна дія.
• Перед реєстрацією правонаступника необхідно розробити статут, що відповідає вимогам спеціального закону (про ТОВ чи АТ) та вимогам цього Закону (наприклад, щодо розпорядження держ/комун майном, у т.ч. на праві узуфрукту).
• Рішення про створення правонаступника приймається разом з рішенням про затвердження передавального акту. В цьому рішенні визначаються органи управління, найменування, розмір статутного капіталу (який сам по собі не змінюється, передається майно).
• Посадові особи (керівники) державних підприємств мають пройти спецперевірку при перепризначенні в правонаступника.
• Податкова не може заблокувати перетворення через заборгованість з податків чи ЄСВ у перехідний період.

5. Майно та земельні ділянки

Право постійного користування земельною ділянкою для державних чи комунальних підприємств не спадкується. Натомість, воно має перетворитися в оренду.

• Для державних підприємств земля передається в оренду на 50 років, для комунальних – на 5 років.
• Необхідно протягом місяця звернутися з клопотанням про надання земельної ділянки в оренду до відповідного органу (сільська, селищна, міська рада для комунальних; районна/обласна адміністрація або Кабмін для державних).
• Клопотання подається в установленому порядку, із зазначенням цільового призначення, орієнтовної площі та графічних матеріалів.
• Право постійного користування припиняється одночасно з прийняттям рішення про надання землі в оренду.
• Якщо не звернутися з клопотанням протягом місяця, право постійного користування припиняється на підставі рішення відповідного органу.
• Розмір орендної плати при переоформленні постійного користування на оренду має бути не менше 12% від нормативної грошової оцінки, але фактично не більше 12% через норми Податкового кодексу.
• Державні та комунальні підприємства, перетворені на господарські товариства, а також Укрзалізниця, Енергоатом, Ліси України та підприємства ВПК під управлінням Міноборони, можуть зберігати право постійного користування. Для них податок значно менший (на рівні земельного податку), а строк користування – безстроковий.
• Наукові установи та навчальні заклади, які отримали землю в постійне користування для наукових/навчальних цілей, також будуть позбавлені цієї землі, і вона перейде в оренду або виставлятиметься на торги.

Щодо іншого майна:

• Необхідно перереєструвати об’єкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, авторські права).
• Документи дозвільного характеру (ліцензії, дозволи, сертифікати) необхідно переоформити. Документи, видані правопопереднику, зберігають силу для правонаступника протягом строку, на який вони видані, за умови дотримання вимог. Однак на практиці, особливо з дозволами на надра, можуть виникати проблеми з переоформленням, і органи можуть вимагати повної процедури отримання нового дозволу.
• Необхідно внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та державний земельний кадастр.
• Також потрібна перереєстрація транспортних засобів.
• Наявність будь-яких заборон чи обтяжень на нерухоме майно не є підставою для обмежень у його переоформленні на правонаступника в процесі перетворення. Реєстратор просто змінить найменування власника.

Закон запроваджує поняття узуфрукту для державного та комунального майна. Узуфрукт – це право користування річчю з можливістю отримання доходів від неї (плодів).

• Будь-яке майно, що перебувало на праві господарського відання або оперативного управління, має бути або внесено до статутного капіталу, або передано на праві узуфрукту, якщо воно не підлягає приватизації.
• З 28 серпня 2028 року господарське відання та оперативне управління припиняють існування, і це майно перебуватиме на праві узуфрукту.
• Узуфрукт для державного/комунального майна є безоплатним.
• Порядок використання майна на праві узуфрукту визначається рішенням розпорядника та статутом правонаступника.
• Узуфрукт встановлюється на 5 років або безстроково.

6. Договірні відносини

Скасування Господарського кодексу викликає питання щодо застосування норм до договорів, укладених до 28 серпня 2025 року.

• Згідно зі статтею 5 ЦК України, якщо цивільні відносини (договори) виникли раніше і регулювалися актом, що втратив чинність (ГК), то новий акт (ЦК) застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Це означає, що відносини за договором до 28.08.2025 регулюються ГК, а після цієї дати – ЦК. Це називається триваючі відносини, а не зворотна сила закону.
• При вирішенні колізій між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили (наприклад, двома кодексами або законами) пріоритет мають: 1) норми спеціального законодавства, 2) норми актів, що вступили в дію пізніше.

Істотні умови договорів:

• ЦК (ст. 638) визначає істотними умовами предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
• ГК (ст. 180) визначав істотними умовами предмет, ціну та строк дії договору.
• Судова практика вважає, що не можна визнати договір неукладеним після його повного або часткового виконання, оскільки це означає, що сторони погодили істотні умови в процесі виконання.

Спрощений спосіб укладення договорів:

• Раніше ГК (ст. 181) чітко передбачав можливість укладення договорів шляхом обміну листами, факсограмами, рахунками-фактурами. Ця норма була виключена з ГК.
• ЦК (ст. 638, 639) допускає укладення договору шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту) у будь-якій формі, якщо законом не встановлено інше. Судова практика сприймає рахунок-фактуру як оферту, а його оплату – як акцепт, якщо рахунок містить необхідну інформацію про предмет, строки та ціну.

Договір поставки:

• ГК (ст. 265) посилався на застосування норм ЦК, якщо інше не встановлено ГК. ЦК (ст. 712) прямо вказує, що до договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
• Зі скасуванням ГК слід керуватися положеннями ЦК про купівлю-продаж та спеціальними законами, що регулюють поставку (наприклад, Закон “Про публічні закупівлі”).
• Специфікація, яка раніше згадувалася в ГК, тепер регулюється спеціальними законами (наприклад, про публічні закупівлі). Навіть якщо вимоги до якості не визначені у договорі чи специфікації, якість визначається відповідно до мети договору, звичайного рівня якості або загальних критеріїв якості.
• Строк договору поставки за ГК міг бути на один рік, більше року або на інший строк за згодою сторін. Якщо строк не визначений, договір вважається укладеним на один рік.
• ІНКОТЕРМС можна застосовувати у внутрішніх договорах, якщо це прямо передбачено договором.

Штрафні санкції:

• ЦК доповнено новою нормою (ст. 549 ч. 3), яка встановлює, що боржник, який прострочив грошове зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. Договором може бути встановлено менший розмір пені. Це положення діє незалежно від наявності відповідної умови в договорі.
• Нарахування 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК) є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов’язання. Судова практика вважає, що ці нарахування не є пенею чи штрафом. Це означає, що вони можуть застосовуватися разом з пенею за ст. 549 ч. 3. Ці нарахування також здійснюються незалежно від вини боржника та наявності відповідної умови в договорі.
• Пеня може встановлюватися і за негрошові зобов’язання.

Форс-мажор (непереборна сила):

• ЦК (ст. 263, 617) та ГК (ст. 218) по-різному трактують ознаки непереборної сили. ЦК передбачає “надзвичайна або невідворотня” подія (достатньо однієї ознаки). ГК вимагав “і невідворотня, і надзвичайна” (дві ознаки одночасно). Після скасування ГК застосовуватиметься норма ЦК.
• Під час війни, якщо договір укладається вже під час воєнних дій, посилатися на форс-мажор, пов’язаний з війною, може бути складно, оскільки суди можуть вважати, що це передбачувана обставина, а ризики війни – звичайні підприємницькі ризики.
• Важливо чітко прописувати у договорі порядок повідомлення про форс-мажор (строки, канали комунікації) та наслідки неповідомлення (втрата права посилатися на форс-мажор).
• Наслідки форс-мажору можуть бути визначені договором (продовження строку виконання, припинення зобов’язання), з урахуванням норм ЦК (ст. 607 про неможливість виконання зобов’язання).

Публічні закупівлі:

• Договори про закупівлю укладаються за нормами ЦК та ГК “з урахуванням особливостей, визначених цим законом (про закупівлі)”.
• Закон “Про публічні закупівлі” є спеціальним законом, і відносини у цій сфері регулюються виключно ним, за винятками, встановленими самим законом. Це означає, що скасування ГК без прямих змін до Закону про публічні закупівлі не вплине на його застосування.
• В законі про закупівлі (ст. 41) визначено перелік умов, які можуть змінюватися під час воєнного стану, і які можна вважати істотними умовами договору про закупівлю: обсяг закупівлі, сума договору, строк договору та виконання зобов’язань.

7. Кадри

При ліквідації працівники звільняються у зв’язку з ліквідацією. Може виникнути обов’язок повідомити органи Держпраці про масове вивільнення.

При перетворенні юридична особа не припиняється, а змінює організаційно-правову форму, тому працівники можуть бути переведені за наказом. При приєднанні однієї юридичної особи до іншої, відбувається зміна роботодавця, і працівників слід звільняти та приймати на роботу в правонаступника.

Штатний розпис згадується в ГК, але після його скасування не буде прямо передбачений іншими законами. Однак підприємство може продовжувати його використовувати на підставі внутрішнього наказу, оскільки його використання не заборонено і є важливим для обліку та нарахування зарплати. Підставою може бути наказ директора.

8. Наслідки недотримання Закону

Для державних підприємств, які не приймуть рішення про перетворення чи ліквідацію до 28 лютого 2026 року, або не завершать процедуру до 28 серпня 2028 року, єдиний майновий комплекс може бути переданий в управління Фонду держмайна. Фонд держмайна сам прийматиме рішення про перетворення, ліквідацію або приватизацію.

Для комунальних підприємств, які не перетворяться, можуть виникнути часткові обмеження в ЄДР. Однак, Закон прямо не встановлює для них сильних негативних наслідків за неперетворення.

Для приватних, дочірніх, іноземних підприємств та інших згаданих суб’єктів приватного сектору, які не приведуть свою діяльність у відповідність, немає жодних санкцій, окрім того, що з 28 серпня 2028 року на них поширюватимуться вимоги Закону про ТОВ незалежно від положень їхніх статутів.

Ймовірно, ключовим стимулом для перетворень, особливо для підприємств приватного сектору, можуть стати банки, які після 28 серпня 2028 року можуть почати вимагати приведення форми у відповідність та блокувати рахунки.