=======
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про забезпечення позову
01 липня 2024 року Київ№ 320/30535/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шнайдера С.В. звернувся 27.06.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Просили заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову служу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним та має право на відстрочку відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
22.05.2024 ОСОБА_1 направив поштою до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки. Заяву мотивовано тим, що батько заявника – ОСОБА_2 має інвалідність 2 групи загального захворювання. У зв`язку із цим просив надати відстрочку від призову на військову службу відповідно до зазначених вище підстав, оформити відстрочку у встановленому порядку і видати документ, що підтверджує надання відстрочки.
До заяви долучив наступні документи: нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію карти платника податків ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію довідки МСЕК батька ОСОБА_3 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про зміну імені з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію Витягу з Єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію карти платника податків ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про шлюб батька ОСОБА_3 з ОСОБА_4 ; нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_4 ; нотаріально завірену копію карти платника податків ОСОБА_4 ; нотаріально завірену копію довідки МСЕК ОСОБА_4 ; нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_4
24.05.2024 заява була отримана ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Зазначено, що станом на 27.06.2024 ОСОБА_1 не отримав відповіді на його заяву про надання відстрочки, тому має намір звернутися із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити певні дії, у строк, передбачений статтею 153 Кодексу.
Предметом позову, який позивач має намір подати до суду, вказано бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви про надання відстрочки, поданої шляхом направлення поштою 22.05.2024 та отриманої 24.05.2024.
Зі змісту заяви вбачається, що 25.06.2024 ОСОБА_1 отримав від ІНФОРМАЦІЯ_1 направлення на проходження ВЛК та повістку № 1272 про необхідність явки на 02.07.2024 для уточнення даних та проходження медичної комісії.
Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття таких заходів призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв`язку із вчиненням відповідачем дій по мобілізації. Забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов`язків позивача до розгляду справи по суті, оскільки відносно останнього може бути прийняте рішення про переміщення до військової частини, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та унеможливить виконання рішення суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатись виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За нормами частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.
Разом із тим, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматись у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, із урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, із майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Суд зазначає, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві за своєю суттю є інститутом попереднього судового захисту, метою якого є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, тобто забезпечення позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, у тому числі, із метою запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24.01.2019 у справі № 826/7496/18, від 28.02.2019 у справі № ЗД/813/1 /18, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20.
При цьому, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету. Вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Судом установлено, що заявник є сином ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю 2 групи (загальне захворювання).
Із заяви та доданих до неї письмових доказів сліду, що з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якій просив надати відстрочку від призову на військову службу відповідно до зазначених вище підстав, оформити відстрочку у встановленому порядку і видати документ, що підтверджує надання відстрочки.
До заяви долучив: нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію карти платника податків ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію довідки МСЕК батька ОСОБА_3 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про зміну імені з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію Витягу з Єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію карти платника податків ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про шлюб батька ОСОБА_3 з ОСОБА_4 ; нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_4 ; нотаріально завірену копію карти платника податків ОСОБА_4 ; нотаріально завірену копію довідки МСЕК ОСОБА_4 ; нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_4
24.05.2024 заява була отримана, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Станом на 27.06.2024 ОСОБА_1 не отримав відповіді на його заяву про надання відстрочки, тому має намір звернутися з позовом до суду. Зворотного матеріали заяви не містять.
За приписами пункту 13 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа із числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Судом також установлено, про що заявником було повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_5 , що дружина батька заявника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є особою з інвалідністю 3 групи. У заяві ОСОБА_1 стверджував, що інші особи, які відповідно до закону зобов`язані утримувати батька заявника – відсутні.
Так, частиною дев`ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України – для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Із аналізу зазначених норм слідує, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу військовослужбовці.
При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, суд доходить висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на продовження відстрочки, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь заявника, оскільки надання/продовження відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Отже оскільки заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову служу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідають предмету позову, який заявник має намір подати до суду, та вжиття таких заходів не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Суд роз`яснює заявнику положення частини другої статті 153, частини восьмої статті 157 Кодексу, відповідно до яких у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі.
Також суд зазначає, що, у відповідності до положень статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 157 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
заяву представника ОСОБА_1 адвоката Шнайдера Сергія Володимировича про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на військову служу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалу в частині вжиття судом заходів забезпечення позову допустити до негайного виконання.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Скрипка І.М.
