Елік ніколи не був у стосунках з жінками, скріплених державними органами. Він казав, що просто жив. А життя чорнил і номерів не потребує.
Оті всі слова про букети нагадували йому ті самі чорнила і номери.
Є я і моє нестримне бажання бути в тобі. Десь там в глибоких вологих космічних просторах.
Проте нескінченні жінки давали йому глибину зовсім не того місця, що прагнуло його єство.
Елік дітей не мав. Він не знав, що дітей слід годувати, одягати, вчити, а після – залишити спадок. У дітей має бути спадок. А твоє, Елік, життя без чорнил, спадку не припускає.
Соя працювала перукарем в перукарні. Спитайте її – ти перукар?
Ні, я незалежна самодостатня жінка!
Ясно.
Соя розлучена вже давно. І дорослий син, в якого свої справи.
У мене характер! Я вередлива! Не кожен мене потягне!
Елік і не думав нікого тягнути. Він прийшов у перукарню коротко постригтися.
Соя глянула на нього і посміхнулася. Він стояв ніби загублений.
Як його стригти, Елік не розумів.
Зроблю так, що буде гарно. Соя посміхнулася.
Потім Соя підстригала Еліка так, щоб було гарно. Мовчали. Елік думав про глибини, а Соя про те, як гарно підстригти.
250 гривень. Елік витяг гроші і дав Сої. Соя посміхнулася і глянула йому в очі.
Елік стригся у Сої ще і ще. І Соя стала його черговою жінкою, з якими не було стосунків, скріплених державними органами. Таж далі щось змінилося.
Далі було сім років звичайного людського життя. І Соя. Тільки Соя.
Чому тільки сім? Лікарі сказали, що у Еліка був напад гострого інфаркту міокарда. Швидка забрала з роботи до лікарні.
У Еліка був звичайний робочий день. Хоча ні, щось не так. Потім зненацька якийсь раптовий сильний, стискаючий біль за грудьми. Еліка кинуло в холодний піт, з’явилася слабкість, задишка. Стискало груди і не вистачало повітря. Елік почав марити.
Еліку ввижалася Соя. Той перший день, як він запросив її до себе.
Я зроблю чаю, – сказав він Сої, – почекай мене. Соя залишилася у вітальні, а Елік пішов на кухню готувати чай. Якийсь час він порався на кухні. Чайник закипів. Поставив чайник, чашки, чайні ложечки і цукорницю на підноса і повертався у вітальню.
Переступивши порога, здивовано застиг.
Соя сиділа на канапі, підібгавши під себе ноги, в пів-оберта, і геть без одягу. Одяг лежав поруч. Соя прямо дивилися Еліку в очі.
«Яка вона безсовісна», – подумав він про себе. Але ця думка не була для нього відвертою. Скоріше, якийсь штамп, що виплигнув з глибин тієї частини мозку, яка сформувалася стандартним вихованням.
…
Вже потім він прошептав їй якимось дивно спокійним, ласкавим голосом: «Ти повія».
Ти повія.
Я повія.
Ти повія. Ти – по-ві-я.
Я повія.
Ти…
Я повія… Для тебе.
Соя дивилася Еліку в очі. Глибоко, довго.
Ще до того, як прибула швидка, у Еліка сталося хрипле дихання. Почався кашель з рожевою піною.
Елік марить. Він бачить Сою в рожевому платті. Соя простягнула Еліку руку, на яку він вдягає обручку. Грає церемонія.
Елік ніколи не був у стосунках з жінками, скріплених державними органами. Він казав, що просто жив. А життя чорнил і номерів не потребує.
Проте нескінченні жінки давали йому глибину зовсім не того місця, що прагнуло його єство.
А Соя була повією.
Соя при розмові завжди дивилася Еліку в очі. Глибоко. Довго.
І це Елікове бажання бути в ній, десь там в глибоких вологих космічних просторах, воно завжди потопало в її очах.
Прибулі медики зафіксували низький тиск, частий слабкий пульс, порушення ритму, підозру на великий інфаркт. Еліка обережно поклали на носилки, розмістили у машині швидкої і помчали у лікарню.
Елік марить. Кілтон. Син Сої. Він не такий, як вона. У Сої характер, вона вередлива, не кожен її потягне. Вона жінка, а не перукар.
Кілтон хоче робити бізнес. Кілтону потрібні початкові гроші, тисяч п’ятдесят.
Елік дітей не мав і не знав, що дітям чомусь можуть бути потрібні гроші. Елік почув, що Кілтону вони потрібні. Чомусь це здивувало Еліка. Елік зняв зі свого рахунку п’ятдесят тисяч і дав Кілтону в позику. «Заробиш – віддаси».
Кілтон потім казав компаньйонам, що батько поміг.
Уже в лікарні на фоні тяжкої аритмії Елік різко стихає, втрачає свідомість, з’являється зупинка кровообігу (раптова серцева смерть). Медики починають реанімацію, але безуспішно, і того ж дня констатують смерть.
Коли Еліка забрала швидка, колега зателефонував Сої і повідомив про те, що сталося.
Елік ласкаво називав Сою повією. Чому їй так подобалося таке нахабне порівняння?
Елік говорив спокійно, ласкаво і тихо. Шепотом.
Вона перестала бути незалежною самодостатньою жінкою. Вона стала для Еліка.
Коли Еліка забрала швидка, колега зателефонував Сої і повідомив про те, що сталося.
Соя не одразу розуміє слова. Потім у ній піднімається страх. Пальці холонуть. Та тіло реагує швидше, ніж Соя це усвідомлює. Сумка. Ключі. Куртка. Соя вибігає з перукарні і біжить на зупинку громадського транспорту.
…
Соя не помітила автомобіль, що вискочив з-за повороту. Глухий удар. Соя не встигла навіть крикнути.
Сою і Еліка поховали в один день, поруч. Кілтон ридав малою дитиною. Друзі говорили прощальні слова. Елік і Соя були гарною сім’єю. Хоча до Сої Елік жив бур’яниною, А Соя до Еліка була надто вередливою.
Від Еліка Кілтон успадкував квартиру і машину. А на гроші, які він мав віддати Еліку, поставив гранітний пам’ятник.
(©Олександр Золотухін)
